Десь з тиждень навколо сьогоднішньої дати 10 грудня – Міжнародного дня прав людини – починається і триває процес, котрий я означаю як правозахисні ялинки.

Майже всі освітні заклади України напружують вчителів історії, щоб вони влаштовували правничі ігри на кшталт "Що, де, коли?", правові естафети, круглі столи, відкриті уроки, запрошували представниць та представників юридичної спільноти виступати з лекціями.

І ми туди регулярно ходимо майже як новорічно-різдвяно-вертепні персонажі.

Дуже часто вчительки та вчителі історії, котрі ведуть правознавство, говорять мені про те, що їм не бракує юридичних знань, щоб бути більш впевненими у темі.

А на мій погляд, якраз прав людини і свобод, міжнародних і міжнародно-правових документів, що означають і проголошують права людини, не вистачає як у навчанні викладання, так і в самому викладанні історії, географії, біології, літератури тощо.

Багато процесів, трагедій та успіхів, історичне формування ладів, людства, йшли та йдуть крізь призму прав людини і свобод.

На жаль, і завдяки порушенням прав і свобод.

На щастя, і завдяки захисту, ствердженню і розвитку.

Я за те, щоб права людини були не тільки в скрині знань для правників та правниць, я за те, щоб ці знання були всюди, саме так люди усвідомлять, що це "щось не суто юридичне", не те, що потребує вузько-профільних знань спеціально навчених людей, а те, що стосується кожної та кожного.

Зрештою, і Загальна декларація прав людини, 70 річчя котрої відзначається також сьогодні, за своєю правовою природою не є міжнародним договором, утім, є ціннісним концептом ствердження миру та поваги до людини, визнання цінності життя кожного та кожної і рівного ставлення до людей.

Осмислені, впорядковані гуманістичні і цілком традиційні цінності для людства, що вижило після війн.

Загальна декларація прав людини стала предтечою та поштовхом для розвитку міжнародно-правових договорів та захисту прав людини у світі.

Я за те, щоб людина усвідомлювала, за що відповідають люди, а за що – обрані і уформовані людьми органи влади, як вони мають гарантувати наші права, як ми можемо захищатися, якщо представники та представниці держави наші права і свободи порушують.

Я за те, щоб без правниць та правників люди з дитинства знали відповіді на питання:

• Чому важливими для усвідомлення цінності життя кожної та кожного є ефективні розслідування вбивств?

• Чому важливою для ствердження права на гідне та права на рівне ставлення є нульова толерантність до насильства, примусової праці, торгівлі людьми та дискримінації?

• Чому виконання судових рішень є необхідним для реалізації права на справедливий суд?

• Чому, коли житло зруйновано внаслідок воєнних дій, держава повинна за це відповідати?

• Чому є цінним, щоб свобода слова та думки не підпадали під державну цензуру і не були криміналізовані?

• Чому важливо, щоб будь-який вибір людина робила вільно і самостійно без тиску, примусу і маніпуляцій з боку держави?

• Чому, коли влада не чує громадян та громадянок, не забезпечує виконання всього що перелічено вище, важливо не мовчати, а виходити та мирні зібрання та протестувати?

• І, зрештою, як і завдяки яким інституціям можна захистити себе, коли твої права і свободи обмежуються та порушуються.

І абсолютно впевнена, якщо людина бодай трохи подумає над цими питаннями, відповіді віднайдуться і без спеціальних знань.

З Міжнародним днем прав людини!

Вперше опубліковано у виданні Українська правда 10 грудня 2018 р.