Про Україну

0.74

Індекс людського розвитку

71.1

Очікувана тривалість життя при народженні

12.1%

Представництво жінок у парламенті

84

Рейтинг за людським розвитком

15.3

Середня тривалість навчання, років

7450

ВВП на душу населення (за ПКС у дол. США)

Про Україну

Вступ

Alt text for image

Україна – держава з середнім рівнем доходу та потужною промисловою базою, важливий виробник сільськогосподарської продукції та продовольства. Україна стала незалежною державою у 1991 році після краху Радянського Союзу. Територія України майже вдвічі перевищує територію Німеччини; вона є найбільшою з країн, повністю розташованих у межах Європи.

За даними останнього (2011 року) перепису населення, 77,8% населення України складають етнічні українці, далі йдуть такі меншини, як росіяни (17%), румуни та молдовани, білоруси, кримські татари та угорці. Державна мова – українська; також поширеною є російська мова.

 

 

Історія

Українська державність уходить корінням у древні часи середньовічної Київської Русі. Більша частина сьогоднішньої території України з 17-18 віку входила до складу Російської імперії, а деякі регіони протягом тривалого часу також належали Польщі, Австро-Угорській чи Оттоманській імперіям. Після Першої світової війни Україна недовгий час була незалежною державою, але на початку 1920-х років стала радянською республікою. За десятиріччя її територіальні кордони у межах Радянського Союзу декілька разів зазнали змін.

24 жовтня 1945 року Українська Радянська Соціалістична Республіка приєдналася до Організації Об’єднаних Націй, ставши, поряд із Радянським Союзом у цілому, одним із членів-засновників ООН. Таким чином, хоча Україна й не була незалежною державою, вона була представлена у Генеральній Асамблеї ООН упродовж усієї історії організації.

За радянських часів історія України характеризувалася модернізацією та індустріалізацією, проте й великими стражданнями. Початок 1930-х років був відзначений штучно організованим голодом – Голодомором. У Другій світовій війні на землі України загинули мільйони воїнів і цивільних. Масова депортація кримських татар до Середньої Азії також залишила глибокий слід і змінила демографічний склад населення півострова. У 1950-1960-х роках інфраструктура України була істотно перебудована і модернізована, й у 1970-х роках Україна стала серцем радянського промислового і сільськогосподарського виробництва, конкуруючи на світовому рівні.

Міські центри України швидко зростали й приваблювали переселенців з інших регіонів Радянського Союзу. За якістю соціальних послуг, рівнем освіти та культурними здобутками Україна була однією з кращих у країні. Проте, у 1980-х роках темпи економічного зростання і розвитку почали вповільнюватися. 26 квітня 1986 року в Україні трапилася найжахливіша в історії атомної енергетики катастрофа – аварія на Чорнобильській атомній електростанції, всього лише у годині їзди на північ від столиці України Києва. Довготривалі наслідки катастрофи відчуваються до сьогодні.

Наприкінці 1980-х років радянський уряд розпочав програму перебудови (реорганізації) та гласності (відкритості), яка зрештою призвела до вільних виборів у республіках СРСР та припинення монополізації влади.

У грудні 1991 року Україна стала незалежною – за результатами референдуму понад 92 відсотки учасників голосування підтримали Акт проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою, парламентом України.

Протягом 1990-х років економіка України зазнала глибокого спаду, що характеризувався гіперінфляцією, різким скороченням обсягів виробництва, високим рівнем «приватизації держави» і олігополістичним контролем за ресурсами. У 1999 році ВВП на душу населення в Україні становив менше половини від його показника у часи до незалежності.

У 2004 році відбулася «Помаранчева революція» - загальнонаціональні протести, що спалахнули після викриття масштабного шахрайства на президентських виборах. Наступне голосування – що вважалося вільним і чесним – продемонструвало очевидну перемогу Віктора Ющенка над Віктором Януковичем. Проте, урядова коаліція на чолі з Президентом Ющенком і Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко швидко втратила динаміку через внутрішні розбіжності й розкололася на тлі звинувачень у корупції та суперечок щодо конституційних повноважень. У 2010 році Ющенка на посаді Президента змінив Янукович, який у 2006-2007 роках був Прем’єр-міністром.

У 2013-2014 роках у столиці України Києві та інших містах пройшли масштабні демонстрації (так званий «Євромайдан» або «Революція Гідності»), учасники яких вимагали припинити суцільну корупцію й закликали дотримуватися європейських стандартів урядування. Ці протести зрештою прискорили зміну влади. У травні 2014 року Петро Порошенко, який у своїй програмі виступав за реформи та мир, виграв президентські вибори. Через місяць Україна підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.

Слідом за цими протестами, у березні 2014 року, був організований референдум про незалежність у Автономній Республіці Крим, яку згодом було перетворено на суб’єкт Російської Федерації. 27 березня 2014 року законність цього кроку була заперечена Генеральною Асамблеєю ООН 68/262, яка підтвердила територіальну цілісність України.

У квітні 2014 року антиурядові збройні групи захопили деякі райони Донецької та Луганської областей, спонукавши уряд розпочати антитерористичну операцію, що трансформувалася у масштабні військові операції, котрі тривають і досі. У результаті й Луганська, й Донецька області фактично розділені на територію, контрольовану урядом, і на територію, не контрольовану урядом.

З метою припинення збройного конфлікту на сході України 5 вересня 2014 року був підписаний Мінський протокол, яким було започатковано Мінський переговорний процес, проте бойові дії продовжилися попри численні угоди про припинення вогню. Для контролю за виконанням угод і подання відповідної звітності було розміщено велику Моніторингову місію ОБСЄ.

Парламентські вибори у жовтні 2014 року підтвердили орієнтацію України на реформи. Оскільки бойові дії на сході Україні тривали, у лютому 2015 року було підписано нову угоду («Мінськ-2»), яка містила детальні безпекові та політичні домовленості, причому останні прив’язані до внутрішніх політичних процесів в Україні (наприклад, до конституційних реформ).

З 2015 року триває процес конституційних реформ, спрямований на децентралізацію, реформування сфери юстиції та забезпечення прав людини.

Виклики

Політична нестабільність і триваючий конфлікт продовжують затьмарювати перспективи стійкого покращення життєвого рівня і досягнення Цілей сталого розвитку в Україні.

Безупинний конфлікт на сході України сильно вплинув на національну економіку і соціальний капітал: близько 10 тисяч людей загинуло, а понад два мільйони були змушені переїхати в інші регіони України або за кордон. Фінансова і соціальна напруженість, спричинена необхідністю підтримувати велику кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО), ще більше посилила навантаження і на органи влади, і на громади.

Результати проведених досліджень показали несумірну вразливість жінок у районах, охоплених конфліктом, а також висвітлили необхідність визнання і підтримки центральної ролі жінок у попередженні та врегулюванні конфліктів і примиренні.

Протести на Євромайдані, безсумнівно, ознаменували початок нової хвилі громадянського ентузіазму щодо впровадження змін, що супроводжується вимогою про забезпечення більш змістовної участі та підзвітності. Заклик до належного врядування також займав видатне місце у відповідях на опитування «Світ, якого ми прагнемо», продемонструвавши, що саме такого результату українські громадяни очікують від влади.

У липні 2014 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини зазначило, що урядові України необхідно «усунути ширші системні проблеми, що стоять перед країною у царині належного врядування, верховенства права та прав людини. Це вимагає глибоких і вкрай потрібних реформ, особливо враховуючи, що Україна прагне задовольнити свої устремління щодо ЄС і створити демократичне та плюралістичне суспільство».

Радянська політика підвищення продуктивності у промисловості та сільському господарстві, яка практично не враховувала екологічні фактори, спричинила руйнівні наслідки. В Україні знаходяться деякі з найбагатших природних середовищ і ресурсів Європи, проте водночас вона є однією з найсильніше забруднених країн регіону.

Нераціональне управління природокористуванням у минулому спричинило дедалі зростаючу кількість природних і антропогенних катастроф та погіршило стан здоров’я населення. На даний момент 40% всієї території України вважається еродованими землями, причому площа цих земель щорічно збільшується приблизно на 80 тис. гектарів. Водночас Україна має багато природних активів у плані біорізноманіття й міжнародних вод світового значення, а її промислова діяльність і практика енергоспоживання мають важливі наслідки для зміни клімату у світі.

Україна вже давно є однією з найменш енергоефективних країн у світі. За обсягами викидів парникових газів вона займає одне з найвищих місць серед країн СНД і 24-ту позицію в світі. Скорочення викидів парникових газів за останні два десятиріччя стало результатом переважно зменшення ВВП, скорочення чисельності населення та зниження соціальних стандартів і рівня життя.

Успіхи

З 2014 року міжнародна спільнота нарощує свою допомогу на підтримку процесу реформ і відновлення в Україні, зокрема у формі політичної підтримки, інвестицій, фінансових ресурсів, доступу до ринків, консультацій, розбудови спроможності тощо.

Уряд України визнав, що необхідно терміново перейти на нову траєкторію сталого і всеосяжного розвитку, щоб розв’язати проблеми економічного падіння, деградації природних ресурсів, нестабільності та конфлікту. У Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» визначено вісім першочергових реформ у сфері врядування: антикорупційна реформа, судова реформа, децентралізація, реформа правоохоронної системи, реформа системи національної безпеки та оборони, реформа системи охорони здоров’я, податкова реформа. Додаткові зобов’язання щодо реформ окреслені в Угоді про асоціацію з ЄС та Меморандумі щодо реформ із МВФ, а також у Порядку денному в галузі сталого розвитку, що визначений загальною основою для подальших реформ в Україні.

В останні роки ПРООН підтримала ряд рішучих реформаторських ініціатив. Однією з головних перемог щодо прозорості є новостворений інтерактивний реєстр майна державних службовців, що передбачає можливість пошуку. Нова система закупівель лікарських засобів тепер слугує зразком передової міжнародної практики закупівлі товарів суспільного значення. У 2016 році Україна здійснила сміливі кроки на шляху до відкритості законодавчої гілки влади й стала третьою країною світу, що прийняла План дій з реалізації ініціативи «Відкритий парламент».

Україна підписала й ратифікувала Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату та Кіотський протокол до неї. Вона є стороною багатьох міжнародних договорів і конвенцій у царині охорони навколишнього середовища. Враховуючи соціально-економічне становище держави, Україна зобов’язалася реалізувати політичні кроки та заходи, спрямовані на боротьбу зі зміною клімату, зокрема охопити всі джерела та поглиначі парникових газів, а також відповідні сектори економіки. У 2015 році Україна встановила амбітну мету щодо скорочення викидів парникових газів: зменшити їхній обсяг у 2030 році до 60% рівня 1990 року.

 

 

ПРООН У світі

Ви знаходитесь на ПРООН Україна 
Перейти на ПРООН у світі

А

Азербайджан Албанія Алжир Ангола Аргентина Афганістан

Б

Бангладеш Барбадос Бахрейн Беліз Бенін Білорусь Болівія Боснія і Герцоговина Ботсвана Бразилія Буркіна-Фасо Бурунді Бутан

В

В'єтнам Венесуела Вірменія

Г

Габон Гаїті Гамбія Гана Гаяна Гватемала Гвінея Гвінея-Бісау Гондурас Грузія

Д

Демократична Республіка Конго Джибуті Домініканська Республіка

Е

Еквадор Екваторіальна Гвінея Ерітрея Ефіопія

Є

Єгипет Ємен

З

Замбія Зімбабве

І

Індія Індонезія

Й

Йорданія

К

Кабо-Верде Казахстан Камбоджа Камерун Кенія Киргизстан Китай Кіпр Колумбія Коморські острови Корейська Народно-Демократична Республіка Косово Коста-Ріка Кот-д'Івуар Куба Кувейт

Л

Лаоська Народно-Демократична Республіка Лесото Ліберія Ліван Лівія

М

М'янма Маврикій та Сейшельські острови Мавританія Мадагаскар Македонія Малаві Малайзія Малі Мальдіви Марокко Мексика Мозамбік Молдова Монголія

Н

Намібія Непал Нігер Нігерія Нікарагуа

О

Об'єднані Арабські Емірати

П

Пакистан Панама Папуа-Нова Гвінея Парагвай Перу Південна Африка Південний Судан Програма допомоги палестинському народу

Р

Республіка Ірак Республіка Конго Російська Федерація Руанда

С

С'єрра-Леоне Сальвадор Самоа (офіс покриває кілька країн) Сан-Томе і Принсіпі Саудівська Аравія Свазіленд Сенегал Сербія Сирія Сомалі Судан Сурінам

Т

Таджикістан Тайланд Танзанія Тимор-Лешті Тихоокеанський регіон Того Тринідад і Тобаго Туніс Туреччина Туркменістан

У

Уганда Узбекистан Україна Уругвай

Ф

Філіппіни

Х

Хорватія

Ц

Центральноафриканська Республіка

Ч

Чад Чилі Чорногорія

Ш

Шрі-Ланка

Я

Ямайка