Плануючи досконаліше майбутнє: Чому Україні потрібна Стратегія сталого розвитку

10 січ. 2017

Україна стикається з численними викликами – тривалий економічний занепад у багатьох регіонах, конфлікт на Сході, масштабне переміщення населення і пов’язані з цим проблеми, навантаження на бюджет. Чи дійсно зараз на часі обговорювати Стратегію сталого розвитку для України?

Насправді, на часі. Саме у складні періоди найбільше необхідне чітке планування, щоб впевнено спрямувати країну на шлях сталого розвитку. Виходячи з цих міркувань, ПРООН підтримує з середини 2016 року підготовку проекту Стратегії сталого розвитку для України до 2030 року, яка буде подана на розгляд уряду на початку 2017 року і згодом замінить нинішню Стратегію розвитку до 2020 року, з урахуванням Цілей сталого розвитку, ухвалених всіма країнами-членами ООН у вересні 2015 р.

Очікується, що стратегія матиме практичне застосування у багатьох контекстах, включаючи реагування на кризу, пов’язану з внутрішнім переміщенням. «Відновлення Сходу можливе лише на засадах сталого розвитку. Нам потрібні нові підходи до управління і місцевого розвитку», – зауважила Тетяна Тимочко, Голова Всеукраїнської екологічної ліги і координатор консультаційного процесу, під час національних консультацій у грудні 2016 року, до яких було залучено багато спеціалістів, що беруть участь у розробці стратегії.

За задумом авторів, стратегія слугуватиме дорожньою картою, яка показуватиме, чого українці хочуть досягнути до 2030 року, і допоможе їм відстежувати, якого прогресу було досягнуто у певні проміжки часу по кожній з цілей розвитку. Як зазначено у Стратегії, її метою є «забезпечення високого рівня та якості життя населення України, створення сприятливих умов для діяльності нинішнього та майбутніх поколінь та припинення деградації природних екосистем шляхом впровадження нової моделі економічного зростання, що базується на засадах сталого розвитку».

Домінування протягом багатьох десятиліть ресурсо- і енергоємних галузей і технологій, сировинна орієнтація експорту і диспропорційна індустріалізація призвела до того, що в Україні сформувалася неефективна й екологічно небезпечна структура управління. У стратегії наголошується необхідність глибоких структурних змін в управлінні, базуючись на новій філософії мислення та етичному ставленні до природи. За словами Леоніда Руденка, академіка Національної академії  наук і одного з авторів стратегії, «демократична держава має бути також природозберігаючою».

Однак, було б помилкою вважати, що Стратегія сталого розвитку стосується лише захисту довкілля, енергоефективності і зелених технологій. Її глобальна мета – гармонізувати економічний, соціальний і екологічний розвиток. Як і самі Цілі сталого розвитку ООН, стратегія також включає цілі, які стосуються, серед іншого, верховенства права та інклюзивного врядування, високоякісної освіти, здорового способу життя і добробуту.

Добре відомо, що теперішній рівень економічного розвитку і добробуту українців не відповідає потенціалу країни в науковій, технічній, сільськогосподарській і промисловій сферах. Це й надалі створює серйозні ризики для «відтоку мізків» і трудової міграції. У відповідь на це, у стратегії акцентується роль інновацій. Успішний приклад таких інноваційних гігантів, як Сінгапур і Гонконг, чи ближчих сусідів Естонії і Чеської Республіки, свідчить, що цей шлях дійсно успішний.

Ще одна перевага Стратегії – її пов’язаність з міжнародними зобов’язаннями України та вимогами Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Україна може багато що перейняти від своїх партнерів у країнах ЄС і поза ЄС, які десятиліттями впроваджують інноваційні підходи і можуть поділитися експертними знаннями і успішними практиками. Стратегію сталого розвитку ЄС  було прийнято ще у 2001 році. Концепція сталого розвитку також відображена у стратегіях національного розвитку багатьох країн; деякі з цих стратегій були ухвалені ще у 1990-х роках, як у Великобританії, Ірландії, Фінляндії, Швеції і Швейцарії – країнах, які також очолюють список лідерів в інноваційній сфері.

В Україні консультаційний процес щодо Стратегії сталого розвитку стартував у середині 2016 року, почавшись з регіональних консультацій в Одесі, Івано-Франківську і Харкові. Консультації на національному рівні відбулися у Києві 8 грудня 2016 року і зібрали майже 170 учасників з усіх регіонів і з різних сфер, включаючи науковців і дослідників, місцеві та центральні органи влади, громадянське суспільство, експертів ПРООН та бізнесменів.

Дискусії щодо стратегії сталого розвитку були дуже активними з широкою участю всіх зацікавлених сторін; за півроку різними експертами було подано понад 200 коментарів. Стратегія має бути подана до Адміністрації Президента у першому кварталі 2017 року як документ, що був детально обговорений по всій країні і за участі всіх частин суспільства.

 

Читати більше:

 

ПРООН У світі

Ви знаходитесь на ПРООН Україна 
Перейти на ПРООН у світі

А

Азербайджан Албанія Алжир Ангола Аргентина Афганістан

Б

Бангладеш Барбадос Бахрейн Беліз Бенін Білорусь Болівія Боснія і Герцоговина Ботсвана Бразилія Буркіна-Фасо Бурунді Бутан

В

В'єтнам Венесуела Вірменія

Г

Габон Гаїті Гамбія Гана Гаяна Гватемала Гвінея Гвінея-Бісау Гондурас Грузія

Д

Демократична Республіка Конго Джибуті Домініканська Республіка

Е

Еквадор Екваторіальна Гвінея Ерітрея Ефіопія

Є

Єгипет Ємен

З

Замбія Зімбабве

І

Індія Індонезія

Й

Йорданія

К

Кабо-Верде Казахстан Камбоджа Камерун Кенія Киргизстан Китай Кіпр Колумбія Коморські острови Корейська Народно-Демократична Республіка Косово Коста-Ріка Кот-д'Івуар Куба Кувейт

Л

Лаоська Народно-Демократична Республіка Лесото Ліберія Ліван Лівія

М

М'янма Маврикій та Сейшельські острови Мавританія Мадагаскар Македонія Малаві Малайзія Малі Мальдіви Марокко Мексика Мозамбік Молдова Монголія

Н

Намібія Непал Нігер Нігерія Нікарагуа

О

Об'єднані Арабські Емірати

П

Пакистан Панама Папуа-Нова Гвінея Парагвай Перу Південна Африка Південний Судан Програма допомоги палестинському народу

Р

Республіка Ірак Республіка Конго Російська Федерація Руанда

С

С'єрра-Леоне Сальвадор Самоа (офіс покриває кілька країн) Сан-Томе і Принсіпі Саудівська Аравія Свазіленд Сенегал Сербія Сирія Сомалі Судан Сурінам

Т

Таджикістан Тайланд Танзанія Тимор-Лешті Тихоокеанський регіон Того Тринідад і Тобаго Туніс Туреччина Туркменістан

У

Уганда Узбекистан Україна Уругвай

Ф

Філіппіни

Х

Хорватія

Ц

Центральноафриканська Республіка

Ч

Чад Чилі Чорногорія

Ш

Шрі-Ланка

Я

Ямайка