Чи мають права людини бути частиною журналістської освіти? Згідно з опитуванням, троє з чотирьох жителів України дізнаються про права людини з телебачення, а 57% респондентів визнали, що телебачення формує їхнє уявлення про права людини, говорить Загальнонаціональне соціологічне дослідження «Що українці знають і думають про права людини».

Понад 40 студентів журналістики зі всієї України та їх викладачів приїхали до Києва, щоб дізнатися більше про права людини та як говорити на соціально важливі теми. «Праволюдяність: Медіафест» - захід, ініційований Інститутом журналістики, Центром інформації про права людини за підтримки Програми розвитку ООН в Україні, який мав на меті сприяти дотриманню етичних журналістських стандартів у висвітленні питань, пов'язаних із правами людини, рівності та недискримінації.

Протягом трьох днів майбутні журналісти навчалися знімати короткі відео на соціально гострі теми. У рамках фестивалю учасники створили власні відеоролики у яких висвітлювали проблеми внутрішньо приміщених осіб (ВПО), дітей, людей з інвалідністю та ромів. У цьому їм допомагали команда тренерів-правозахисників та творча знімальна група.

У студентів та їх тренерів було лише 72 години на створення відео. За цей час вони мали продумати ключове повідомлення та концепцію ролика, написати сценарій, обрати локації, зняти та змонтувати відео. Учасники спробували себе у якості режисерів, сценаристів, звукооператорів та акторів. Дивіться, що з цього вийшло.

Відео «Не турбувати» показує проблему дискримінації внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а також системні проблеми у сфері дотримання та реалізації їхніх прав. Цей ролик демонструє, що часто за статусом ВПО ми не бачимо людини.

Відео «Різні можливості – рівні права!» наголошує, що люди з інвалідністю мають такі самі права, як і будь-хто та нагадує, що ми усі рівні.

Ролик «8 порад журналістам про те, як правильно говорити на ромську тематику» містить ключові медіа меседжі, покликані підвищити етичні стандарти матеріалів, які висвітлюють тему ромів. Воно нагадує, що усі ми маємо права і свободи, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Як боротися з насильством та будувати світ вільний від страху для всіх дітей? Відеоролик показує, що насильство може мати різні форми, й мовчання – одна з них.

Окрім створення відео, фестиваль згуртував молодих журналістів, зацікавлених у темі прав людини та мотивованих підіймати гострі соціальні проблеми. Під час фестивалю були оголошені переможці конкурсу студентських журналістських робіт на тему «70 років Декларації прав людини та 20 років Національної інституції з прав людини в Україні».

Серед письмових робіт найкращою було визнане журналістське есе «Там, де помирають самотні, або Доступність паліативу в Україні» Марії Смик, студентки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (місто Луцьк).

Серед візуальних робіт першу нагороду здобула Ольга Стахова, студентка Ужгородського національного університету. Її постери «Тік-так, щось не так» присвячені дітям з аутизмом.

Спеціальною відзнакою від офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини була відзначена колективна відеоробота Немеш Валентини та Литвинчук Анни з Сумського державного університету, присвячена темі протидії насильству.

«Праволюдяність: Медіфест» є продовженням Академії з прав людини для викладачів та викладачок журналістики, яка у вересні 2017 року була ініційована Інститутом журналістики, Центром інформації про права людини за підтримки Програми розвитку ООН в Україні.

Ініціатива впроваджується у рамках проекту «Зміцнення потенціалу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», який виконується Програмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордонних справ Данії протягом 2015-2018 рр.

Icon of SDG 10

ПРООН У світі

Ви знаходитесь на ПРООН Україна 
Перейти на ПРООН у світі

А

Азербайджан Албанія Алжир Ангола Аргентина Афганістан

Б

Бангладеш Барбадос Бахрейн Беліз Бенін Білорусь Болівія Боснія і Герцоговина Ботсвана Бразилія Буркіна-Фасо Бурунді Бутан

В

В'єтнам Венесуела Вірменія

Г

Габон Гаїті Гамбія Гана Гаяна Гватемала Гвінея Гвінея-Бісау Гондурас Грузія

Д

Демократична Республіка Конго Джибуті Домініканська Республіка

Е

Еквадор Екваторіальна Гвінея Ерітрея Ефіопія

Є

Єгипет Ємен

З

Замбія Зімбабве

І

Індія Індонезія

Й

Йорданія

К

Кабо-Верде Казахстан Камбоджа Камерун Кенія Киргизстан Китай Кіпр Колумбія Коморські острови Корейська Народно-Демократична Республіка Косово Коста-Ріка Кот-д'Івуар Куба Кувейт

Л

Лаоська Народно-Демократична Республіка Лесото Ліберія Ліван Лівія

М

М'янма Маврикій та Сейшельські острови Мавританія Мадагаскар Македонія Малаві Малайзія Малі Мальдіви Марокко Мексика Мозамбік Молдова Монголія

Н

Намібія Непал Нігер Нігерія Нікарагуа

О

Об'єднані Арабські Емірати

П

Пакистан Панама Папуа-Нова Гвінея Парагвай Перу Південна Африка Південний Судан Програма допомоги палестинському народу

Р

Республіка Ірак Республіка Конго Російська Федерація Руанда

С

С'єрра-Леоне Сальвадор Самоа (офіс покриває кілька країн) Сан-Томе і Принсіпі Саудівська Аравія Свазіленд Сенегал Сербія Сирія Сомалі Судан Сурінам

Т

Таджикістан Тайланд Танзанія Тимор-Лешті Тихоокеанський регіон Того Тринідад і Тобаго Туніс Туреччина Туркменістан

У

Уганда Узбекистан Україна Уругвай

Ф

Філіппіни

Х

Хорватія

Ц

Центральноафриканська Республіка

Ч

Чад Чилі Чорногорія

Ш

Шрі-Ланка

Я

Ямайка