«Поверніть праворуч за смерекою»

28 April 2020

Нанесення неофіційних топонімів на українські карти може пришвидшити реагування екстрених служб

Фото: Олексій Москаленко / ПРООН в Україні

Текст: Олексій Москаленко, Лабораторія інноваційного розвитку ПРООН

Редактура: Юлія Самусь

Як дістатися з пункту А до пункту Б, якщо ваша карта застаріла і містить неправильні назви, а деякі вулиці зовсім їх не мають?

Те, що може спричинити незручності для пересічного громадянина, для когось може бути питанням життя чи смерті, наприклад, якщо кареті швидкої допомоги буде складно знайти місце виклику.

Саме перед такою проблемою постають екстрені служби в регіонах України, де процес картографування був ускладнений через історичні обставини. Упродовж минулого століття деякі території країни перебували під управлінням кількох різних столиць – зокрема Відня, Варшави, Берліна, Москви, а тепер Києва. Назви вулиць змінювалися, відображаючи зміну влади. Наприклад, після проголошення незалежності в 1991 році в багатьох українських містах вулиці, названі на честь радянських генералів і політиків, повернули свої дорадянські назви або були перейменовані. В радянські ж часи, основна увага була зосереджена на розвитку міст, вулиці в сільській місцевості часто не мали назв.

Отож, українські карти, особливо сільської місцевості, можуть заплутувати.  

Карти Києва (http://semiletov.org/kievograd/maps/1966-transport.jpg) в 1960-х, на якій назви вулиць і парків, які змінили назви, позначені червоним, а ті, які залишилися незмінними – зеленим.

Експеримент із картами

Лабораторія інноваційного розвитку ПРООН в Україні зацікавилася питанням карт в Україні під час дослідження практики відкритого спалювання органічних відходів у громадах,– що призводить до серйозних сезонних проблем з якістю повітря в країні.

Шукаючи шляхи вирішення проблеми, ми натрапили на дуже цікавий кейс: громадська організація «Гостинець» переконала церкву в одному з містечок, яке потерпає через пожежі на торфовищах, встановити на своїх куполах камери відеоспостереження високої роздільної здатності, щоб допомогти пожежникам і місцевій владі моніторити ситуацію.

Проте під час інтерв'ю місцеві пожежники нарікали на затримку в реагуванні на пожежі, бо люди часто не знають назв вулиць – якщо вони взагалі є. Українці в невеличких містах і селах, як і традиційно у Європі, користуються неофіційними топонімами для орієнтації на місцевості: церкви, школи, магазини, бари, природні пам’ятки та відомі жителі.

Оскільки ГО «Гостинець» вже частково провела роботу з картування місцевості для міста Новояворівськ на Львівщині, ми побачили сенс у співпраці та запропонували провести спільний експеримент: додати неофіційні назви місцевості на офіційну карту, розповсюдити її серед місцевих екстрених служб і згодом дізнатися, чи скоротить це їм час на реагування.

В результаті, ми з’ясували, що органи місцевого самоуправління по всій країні мають надзвичайно застарілі карти, а екстреним службам часто доводиться робити свої. Ми звернулися до місцевих представників поліції, швидкої допомоги та пожежної служби, аби дізнатися, що вони вже нанесли на карти і зафіксували неконфіденційні дані.

Далі ми запитували місцевих жителів Новояворівська з різних вікових груп «Як потрапити до місця ...» і нотували, які неофіційні топоніми вони називають найчастіше. Потім ми об’єднали інформацію екстрених служб і відповіді місцевих жителів, надрукували нові карти та попросили користувачів надати зворотний зв'язок.

Пожежна служба

У пожежній службі повідомили, що в третині дзвінків люди зазначають неофіційні орієнтири: кол-центр повідомляє пожежникам адресу (якщо така є), неофіційні топоніми для опису місця та номер телефону інформанта.

Доки пожежники поспішають до машини, черговий перевіряє, чи достатньо широка вулиця, щоб по ній могла проїхати пожежна машина, а члени команди беруть ламіновані карти з двома видами неофіційних орієнтирів (переважно церкви та школи) та додатковими джерелами води (гідранти, озера або річки), які вони раніше роздрукували для власного використання. У разі необхідності вони в дорозі телефонують інформанту і запитують про додаткові навігаційні орієнтири.

Працівники пожежної служби зазначили, що карта допоможе їхнім новим колегам і тим, хто приїжджає з інших міст ознайомитися з місцевістю. Водночас усім працівникам буде корисно навчитися користуватися цією картою в офлайн-режимі на смартфоні та роздруковувати менші карти для кожного села в зручному форматі А4.

На основі зворотного зв'язку пожежників щодо нашої карти ми оцінили це рішення на чотири з п'яти ⭐ ⭐ ⭐ ⭐.

Швидка допомога

Майже половина всіх викликів швидкої допомоги Новояворівська надходить з сільської місцевості поблизу міста. Команда швидкої отримує текстове повідомлення з адресою та номером телефону інформанта. Водії швидкої кажуть, що переважно покладаються на онлайн-карти, але в деяких районах вони недоступні.

В’їжджаючи до села, вони набирають номер телефону інформанта та запитують неофіційні орієнтири. Коли ми запитали у водіїв, чи потрібно залишити їм нові карти з неофіційними позначками, один сказав: «Немає необхідності, ми телефонуємо людям напряму або користуємося GPS», але інший зазначив, що краще було б мати нову карту. Потім вони почали активно розпитувати колег з громадської організації, як можна користуватися цією картою офлайн.

На основі зворотного зв'язку ми вирішили, що працівники швидкої  оцінюють користь від нашої карти з неофіційними орієнтирами теж на чотири з п'яти⭐ ⭐ ⭐ ⭐.

Поліція

Одна місцева співробітниця поліції розповіла, що при розслідуванні випадків у сільській місцевості їй потрібно проводити ще одне розслідування, а саме дізнатись, де людина живе і яка то адреса. Під час наших візитів до деяких сіл району ми не зустріли жодного позначення назви вулиці чи номера будівлі на будинках і парканах. Поліціянтка повідомила, що її колеги дуже чекають на нову карту. Потім поділилася з нами своїм професійним болем «Немає адрес! А люди нарікають, що ми довго їдемо. Ми звичайні люди, які вводять адреси у смартфоні».

Оцінка? Однозначно п'ять із п'яти ⭐ ⭐ ⭐ ⭐ ⭐.

Карта села Стені з неофіційними назвами місць.

Незважаючи на те, що ми живемо в цифрову епоху, друковані карти досі активно використовуються й оновлюються вручну. Наприклад, поліцейські виділяють зони підвищеного кримінального ризику, додаючи конфіденційні дані. Пожежники додають інформацію про гідранти, водні ресурси та параметри ширини й висоти, що стосуються доступу транспортних засобів. Лікарні позначають адреси своїх колег, яких можна терміново викликати та забрати в разі необхідності. Медичні працівники також використовують друковані карти для позначення районів пандемії та визначення тенденцій: два роки тому вони позначали випадки кору, а нині, можливо, використовують їх для нотування даних щодо COVID-19. Наш місцевий партнер відзначив після останньої зустрічі: «Хоча ми прагнемо до діджиталізації, наша країна досі живе радше в режимі офлайн. Люди люблять використовувати традиційні карти».

Головний орієнтир у селі Стені, що має три неофіційні назви: «Маленька капличка», «Старий хрест» і «Стара ялина». Є висока ймовірність, що він залишиться основним орієнтиром для ще не для одного покоління мешканців.

Представляючи цю карту, ми спричинили жваве обговорення серед екстрених служб. Ось що ми зрозуміли:

Створення карти

  1. Хтось повинен узяти на себе ініціативу нанесення інформації на карту. У нашому випадку це була місцева ГО – досвідчений редактор OpenStreetMap.
  2. Неофіційні топонімічні назви не можна нанести на онлайн-платформі – карту необхідно завантажити, додати інформацію вручну, а тоді роздрукувати або поширити онлайн як PDF-файл.
  3. Неофіційні дані не повинні порушувати принцип приватності (наприклад, часто називають прізвища жителів – але їх не можна додавати на карти).
  4. Інформацію не потрібно оновлювати настільки часто, як ми передбачали – так, закритий 30 років тому бар досі живе в пам’яті людей.

Поширення знань

  1. Розмістити легкодоступне посилання на карту в PDF-форматі в соціальних мережах і на вебсайтах, відправити посилання напряму місцевим органам влади та екстреним службам (інституції не завжди діляться інформацією одна з одною).
  2. Поширити інструкцію про те, як роздрукувати онлайн-карту на різних форматах паперу – це непросте завдання для початківців.
  3. Навчити користувачів встановлювати застосунок «OsmAndMaps» і завантажувати необхідні карти для використання офлайн.

Інші питання, які необхідно врахувати

  1. Водії екстрених служб часто телефонують інформантам для отримання додаткових орієнтирів. Забезпечення водіїв гарнітурами Bluetooth підвищить безпеку та, схоже, скоротить час на реагування.
  2. Місцеві інтернет-провайдери виявилися найкращими картографами назв вулиць і номерів будинків – для їхньої роботи вкрай важливо ідентифікувати адреси, і вони навіть роблять позначення безкоштовно.
  3. Карти з неофіційними назвами не дуже допомагають для нічних викликів, коли неофіційні орієнтири складно побачити. Навігація в нічний час є окремою темою, яку було б цікаво дослідити.

Це була інформативна навчальна подорож. Ми усвідомили, наскільки важливо мати легко доступну та читабельну карту місцевості. Якісна карта може допомогти візуалізувати найбільш віддалених жителів громади і заохочуватиме до більш відповідального сусідства.

  • Нашу експериментальну карту можна завантажити за цим посиланням.
  • Довідник з редагування карт з неофіційними топонімами знаходиться тут, а інструкція по підготовці до друку – тут: в Inkatlas, в MyOSMatic.
  • Довідник користувача карт в мобільному додатку офлайн можна завантажити тут.

Будемо раді почуті ваші коментарі та ідеї за електронною адресою acclab.ua@undp.org!