Стіна з моху: навіщо вона на київській набережній

31 August 2020

Фото: Марія Підвисоцька

Як зробити столичну набережну Дніпра затишнішою й чистішою? Над цим думала одна із команд «Сафарі для громад», квесту з пошуку зелених рішень для міст, і придумала – спорудити стіну з моху, яка буде і повітря очищувати, і шум поглинати. Ми розпитали, як з’явилася ідея, і чи легко було втілити її в життя.

«Нам вдалося втілити наш задум лише з третьої спроби. Кожного разу, коли справа виходила на фінішну пряму, нам не давали дозвіл», – починає розповідь Анастасія Саква, одна з активісток проєкту. Щоб поставити на набережній таку конструкцію, необхідно отримати схвалення від «Київблагоустрою». Окремі працівники комунального підприємства підтримали проєкт, але не могли впливати на швидкість отримання дозволу.

«Багато хто в «Київблагоустрої» був у захваті, почувши про наш проєкт, але, на жаль, вони нічого там не вирішують», – продовжує Анастасія.

Навіщо на набережній стіна з моху

Дівчина – учасниця проєкту «Сафарі для громад», яке організували Лабораторія інноваційного розвитку ПРООН в Україні,«Агенти змін» та СО ЕкоКлуб “Зелена Хвиля”. Протягом Сафарі п’ять команд мали знайти природоорієнтовані рішення для Подолу. Настя розповідає, що, як тільки почула про ініціативу, одразу зареєструвалася для участі. «Мені видалося, що ця можливість і досвід, який я можу отримати, будуть дуже корисними», – пояснює вона.

У кожної команди була своя географічна локація, яку вони досліджували. Для Настиної команди це була Поштова площа і набережна.

«Набережна – це та зона, де точно потрібне озеленення або якесь оновлення. Зараз вона виглядає досить сумно», – каже дівчина.

Екоідей, які б внесли щось нове, в команди було декілька. Настя згадала, що бачила, як у Лондоні спорудили CityTree («Міське дерево») й запропонувала колегам зробити щось подібне в Києві: «Лондонський проєкт робився професіоналами і не вручну. А нам треба було зробити таку ж якісну й корисну річ, але своїми силами й не витрачаючи шалені кошти».

Проблеми набережної, хоча не єдині, – це забрудненість повітря й високий рівень шуму від автостради. Тому мох вибрали невипадково. «Мох має хороші очисні властивості. А шумоізоляцію можна забезпечити, якщо таких стін вздовж набережної згодом стане більше», – пояснює Настя. Підкреслює, що йдеться і про естетику, і про комфортність публічного простору, і його екологічність.

Люди і зміни

Колектив за весь час втілення проєкту змінювався. Хтось облишив ініціативу за браком часу, хтось не мав достатньої мотивації, а хтось приєднався в процесі зі своїми практичними ідеями. Власне, з такою внутрішньою динамікою закінчити почате непросто. Але команді це вдалося. Стіна з моху і набережну прикрашає, і повітря очищує.

Конструкція схожа на велику шафу, з одного боку якої по всій площині вертикально росте мох. Він закріплений тонкою сіткою – це і фіксація, і захист від вандалізму. По тонких трубочках-капілярах, з баку над конструкцією, тече вода, яка насичує мох вологою. Для стійкості внизу лежать мішки з піском. Команда разом придумала всі ці нюанси, а потім залучила спеціаліста з ландшафтного дизайну. Він допоміг підготувати креслення і знайшов ідеальний мох у Житомирській області: «Дмитро натрапив у тамтешньому лісі на дуже класний, чистий мох. Тож ми вирішили взяти мох звідти, і тим самим внести ще більший дух експерименту в наш проєкт».

Сама Настя з нетерпінням чекала, коли вдасться вже врешті отримали дозвіл і встановити конструкцію – побачити свій задум втіленим. Адже за час проєкту команді довелося зіткнутися з перешкодами різного гатунку, одночасно вирішувати конкструкторську задачу та шукати ефективний шлях погодження з відповідальними органами. Рішення і досвід, які здобула команда є масштабованими, подібні мохові стіни можна створювати і для інших місць, однак експеримент ще далеко не завершений – час покаже, чи є стіна сталим рішенням для міського простору. 

***

Дізнавайтеся більше про ініціативу ПРООН «Сафарі для громад» та Лабораторію інноваційного розвитку ПРООН.

Ви можете також долучитися до онлайн групи екологічно свідомих змінотворців.

***

Текст: Юлія Гудошник. Редактура: Тетяна Кононенко