Чи пов’язані останні стихійні лиха між собою?

20 July 2021

Аналізуємо, чи існує взаємозв’язок між COVID-19, стихійними пожежами у Чорнобильській зоні, паводками в Карпатах, Криму та Західній Європі та рекордно високими температурами

Фото: shutterstock

У 2020 році справдилося чимало песимістичних прогнозів: стихійні пожежі, катастрофічні зливові паводки, найвищий рівень температури за всю історію спостережень на планеті і, звичайно ж, пандемія COVID-19. Але чи пов’язані ці явища між собою? У цьому блозі ми робимо спробу проаналізувати можливі взаємозв'язки, використовуючи напрацювання й досвід ПРООН в Україні.

Під час оприлюднення Доповіді ПРООН про стан людського розвитку за 2020 рік очільник ПРООН Ахім Штайнер сказав, що його вразило, як такий крихітний вірус зміг поставити на коліна все людство, «загрожуючи відкинути назад десятиріччя людського розвитку». Він також додав, що COVID-19 – це лише один із розділів масштабнішої історії, «в якій ідеться про перетворення людей на панівну силу, яка визначає розвиток на Землі» за нової епохи, що отримала назву «антропоцен».

Загалом вчені вважають, що людство нині виходить із попередньої геологічної епохи голоцену, яка розпочалася приблизно 12 000 років тому після завершення останнього льодовикового періоду. Вперше в історії нашої планети на її поверхню, структуру та біорізноманіття впливає один із видів, який її населяє. Епоха антропоцену – це геологічна епоха, яка розпочалася, коли людство почало здійснювати суттєвий вплив на геологію й екосистеми Землі, зокрема спричиняючи зміни у кліматі планети, які посилюють екстремальні погодні явища.

Насправді, стихійні лиха, спричинені екстремальними погодними умовами, можуть створити суттєві виклики для країн, які намагаються забезпечити виконання Цілей сталого розвитку. Ці явища, особливо коли ми до них не готові, можуть посилити вразливість громад, а також призвести до соціальних, екологічних і економічних втрат, не кажучи вже про неймовірні людські страждання. Коли екстремальні погодні умови виникають під час війни або конфлікту, вони можуть підштовхнути і без того нестабільну ситуацію до критичної точки, що створить негативну спіраль криз, які виникають одна за одною.

Ця ситуація погіршується через зміну клімату, яка посилює частоту і силу ураганів. Згідно з даними Центру дослідження епідеміології катастроф (CRED), останніми роками різко зросла кількість природних катастроф. Відповідно до даних Центру, в період з 2000 до 2019 року відбулося 7 348 значних задокументованих катастроф, у результаті яких загинуло 1,23 млн осіб і постраждало 4,2 млрд осіб (багато з яких постраждали більш, ніж один раз). Втрати світової економіки від цих катастроф оцінюються у 2,97 трлн дол. США. В Центрі кажуть, що впродовж двох десятиліть з 1980 до 1999 року відбулося різке зростання подібних явищ: в усьому світі сталося 4 212 катастроф, спричинених стихійними лихами, в результаті яких загинуло близько 1,19 млн осіб і постраждало 3,25 млрд осіб, а економічні втрати склали 1,63 трлн дол. США.

Високий ризик стихійних лих в Україні: пожежі та зливові паводки

Україна є дуже вразливою до зміни клімату через свою структуру економіки, антропогенний вплив та географічні особливості. Особливе занепокоєння викликає зростання кількості випадків, поширення та інтенсивність лісових пожеж. Постійні руйнівні пожежі в Україні часто виникають внаслідок висихання та відмирання лісів, які можуть перетворити будь-який сірник, що тліє, або спалювання сільськогосподарських відходів на велику вогняну бурю. Вони становлять суттєву загрозу для природних екосистем, сільського господарства, якості повітря і людських поселень. В Україні обсяг щорічних прямих і непрямих економічних втрат, спричинених цими пожежами, коливається від 3 млрд грн. до 8 млрд грн. (від 109 млн дол. США до 291 млн дол. США) (Аналітичний огляд стану техногенної та природної безпеки в Україні за 2018 рік).

У 2020 році загальноприйнята в Україні практика відкритого спалювання відходів і сухої трави, яка часто спричиняє неконтрольовані пожежі, досягла піку, коли стихійні пожежі спалахнули у Чорнобильській зоні відчуження. Були навіть побоювання, що радіоактивні частинки можуть опинитися у повітрі. На щастя, цього не сталося, але ці пожежі змусили багато українців залишатися вдома через погану якість повітря внаслідок пилу і диму від пожеж. Насправді численні дослідження вказують на існування суттєвого зв'язку між забрудненням повітря та захворюваністю і смертністю від COVID-19, оскільки брудне повітря посилює вразливість осіб, хворих на COVID-19.

За інформацією Державної служби України з надзвичайних ситуацій, щороку в Україні виникає від 36 000 до 56 000 пожеж. Навіть якщо підпали були здійснені з єдиним наміром спалити відходи, пожежі, які виникають в результаті таких підпалів, забруднюють повітря, знищують цілі екосистеми та мають дуже негативні економічні наслідки. За повідомленнями у 2019 році ці пожежі призвели до 84 смертельних випадків, а також спричинили економічні втрати у розмірі 3,4 млрд грн. (120,6 млн дол. США). Оскільки кліматичні зміни роблять клімат більш посушливим і теплішим у багатьох місцевостях, такі явища стають частішими – і більш катастрофічними.

Рисунок 1: Проблема відкритого спалювання існує не лише в Україні. Багато країн працюють над викоріненням цієї згубної практики. Проте в Україні ці явища трапляються набагато частіше, ніж в інших країнах Європи, як можна побачити на графічному зображенні, на якому показана кількість пожеж, зареєстрованих супутником у квітні 2020 року (https://go.nasa.gov/3exPaOH). Зелена лінія умовно позначає прикордонну зону.

Зі зникненням дерев внаслідок лісової пожежі або незаконного вирубування зникають також ліси і листя, які поглинали воду, в результаті чого дощові потоки немає чому стримувати. Також зникають або відмирають корені, які скріплювали ґрунт, через що під час дощів бруд перетворюється на селеві потоки, які часто стікають вниз по схилам разом із дощовою водою. Такі явища відбуваються в усьому світі, в результаті чого цілі громади опиняються похованими або вкритими селевими потоками, а важливі об'єкти економічної або соціальної інфраструктури – зруйнованими. Окрім безпосередніх втрат, спричинених паводками, коли вода сходить, спричинені нею збитки часто є руйнівними. Паводки також мають суттєвий негативний вплив на здоров'я, оскільки паводкова вода забруднюється стічними водами і хімічними речовинами.

Саме це і трапилося у Карпатському регіоні на заході України, який чи не найбільше постраждав від пандемії COVID-19. У червні 2020 року цей регіон зазнав найгіршої за останнє десятиріччя повені, в результаті якої загинуло п’ятеро людей і було завдано шкоди у розмірі 3 млрд грн. (109 млн дол. США).

Пошук сталих рішень

Реагування на «стихійні лиха», спричинені зміною клімату, поєднує дві концепції: перша пов'язана з пом'якшенням, а друга – з адаптацією до стихійних лих. Інакше кажучи, пом'якшуючи антропогенні причини зміни клімату за допомогою таких заходів, як зменшення викидів вуглекислого газу, нам також необхідно зробити все від нас залежне, щоб чимдалі поширеніші й тривожні природні явища не призводили до катастроф.

З метою зменшення ймовірності настання катастроф ПРООН в Україні запустила проєкт зі скорочення небезпеки виникнення стихійних лих, аби оцінити ризики і запропонувати рішення для посилення стійкості громад та інфраструктури. Проєкт зі зменшення небезпеки стихійних лих розпочався з проведення дослідження під керівництвом Лабораторії інноваційного розвитку ПРООН і української громадської організації «Центр розвитку інновацій» (ЦРІ). В рамках цього проєкту особлива увага приділялася практикам відкритого спалювання (проєкт «Не пали – компостуй»). Команда Лабораторії інноваційного розвитку і Центру розвитку інновацій здійснила оцінку мотивації людей до спалювання (див. звіт, який було надіслано Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України тут) і підготувала підбірку наявних і потенційних місцевих, національних і міжнародних рішень. Результатом стало створення разом із 200 українськими громадами живого каталогу, який містить понад 40 рішень. 

У рамках проєкту також здійснювалася тісна співпраця з 200 громадами задля здійснення «управління» їхніми практиками спалювання з «повітря» за допомогою зображень, отриманих від штучних супутників Землі. Наразі багато громад користуються цим інструментом. Крім того, було протестовано різні варіанти компостування і створено віртуальну мапу наявних компостерів, які збирають органічні відходи по всій Україні. В рамках четвертої ініціативи розглядалися шляхи створення в соціальних мережах спільноти «Не спалюй». Зараз група у Фейсбуці об'єднує близько 200 місцевих громад, які обмінюються корисними порадами і рекомендаціями щодо того, як припинити відкрите спалювання відходів.

У майбутньому ми плануємо запустити масову комунікаційну кампанію, яка буде спрямована на зміну поведінки, а також намагатиметься підвищити обізнаність і заохотити до використання більш екологічних практик. Попередні дослідження виявили, що деякі люди, які продовжують спалювати відходи, насправді чули про вірогідність завдання шкоди, але не облишили цю практику. Необхідно знайти креативні та більш ефективні шляхи досягнення переломного моменту, після якого розпочнеться масове впровадження інновацій – те, що канадський журналіст Малкольм Гладуелл порівняв із позитивним результатом від розповсюдження вірусу.

«Коли вірус розповсюджується, все починається з однієї людини – нульового пацієнта, який захворює і заражає невелику кількість інших, – написав він у своїй книзі, яку влучно назвав Переломний момент. – Після цього кожна хвора людина інфікує ще більше людей, і вірус з експоненціальною швидкістю розповсюджується, поки не сягне масштабів епідемії. Ідеї, повідомлення, поведінка і продукти можуть розповсюджуватися серед населення як соціальна епідемія у той самий спосіб, в який розповсюджуються віруси».

Ми намагаємося досягти такого результату шляхом проведення спланованої комунікаційної кампанії про ризики для здоров'я, які виникають через відкрите спалювання.

Як нам уникнути необхідності будувати Ноєв ковчег?

Івано-Франківська область – одна з п'яти західних областей України, які найбільш постраждали від сильних зливових паводків. Було зруйновано 276 км доріг та 95 мостів, затоплено понад 7 000 га сільськогосподарських земель, створюючи загрозу у сільських і віддалених гірських місцевостях. Національні органи оцінили економічні втрати від цієї катастрофи у розмірі, який перевищує 70 млн дол. США. 

В рамках поточного проєкту ПРООН в Україні надає підтримку Івано-Франківській області у розробці стратегічних інструментів, які змогли б покращити адаптивну здатність місцевих громад, в яких часто трапляються зливові паводки, а також посилити їхню майбутню стійкість до загроз катастроф і екстремальних погодних умов.

У березні-квітні 2021 року ПРООН в Україні організувала зустрічі представників громад регіону з регіональними менеджерами з охорони навколишнього середовища, органами цивільного захисту та науковцями з метою обговорення принципів, структури і підходів до спільної стратегії. Учасники визначили такі пріоритетні цілі: необхідність створення належної системи раннього попередження, моделювання шкоди громадам, якої завдають паводки, а також створення у регіоні басейну Дністра ефективної системи попередження паводків, яка базується на принципі “відбудуй краще”.

Окрім розробки регіональної стратегії, спрямованої на зменшення ризику виникнення стихійних лих, ПРООН також надаватиме підтримку місцевим органам Державної служби з надзвичайних ситуацій для покращенні їхньої здатності і поглиблення знань, необхідних для забезпечення більш ефективного управління ризиками стихійних лих.

Водночас після низки стихійних пожеж, які лютували у 2020 році у постраждалих від конфлікту регіонах на сході України, а також у прилеглих до Чорнобильської зони відчуження місцевостях, стало зрозумілим, що управління лісовими і водними ресурсами має здійснюватися комплексно на рівні басейнів річок, а вирубка лісів має компенсуватися лісонасадженням. Це є особливо важливим для Карпатського регіону, до якого входить й Івано-Франківщина.

Клімат і ліси пов'язані між собою, а вітер має сумнозвісну здатність поширювати пожежі у лісах, насаджених у степу, як це відбулося у Луганській області, яка минулого року сильно постраждала від стихійних пожеж. Багато лісів у регіоні розташовані у долині річки Сіверський Донець, яка фактично є лінією зіткнення, що розмежовує сторони конфлікту на Донбасі. Це ускладнює здійснення екологічного моніторингу і ліквідацію надзвичайних ситуацій, спричинених катастрофами у цій частині Луганщини. Місцеві лісники кажуть, що основними перепонами для їхньої роботи є обмежений доступ до частин лісу, розташованих уздовж лінії зіткнення, а також напади шкідників.

Перш ніж планувати насадження нових дерев у місцевостях, які постраждали від стихійних пожеж, необхідно здійснити оцінку потреб у період після катастрофи, зокрема оцінку впливу на довкілля. ПРООН розробила Єдиний реєстр з оцінки впливу на довкілля, який допомагає місцевим відділам лісового господарства отримати інформацію, необхідну для відновлення після стихійної пожежі.

Рух у напрямі до екологічного, сталого і тривалого відновлення

Складні фактори, які сприяли настанню епохи антропоцену, потребуватимуть не менш складних і інтегрованих рішень, які враховуватимуть цілісний підхід, який охоплює все суспільство і дозволяє побачити усю проблему комплексно. Доповідь ПРООН про стан людського розвитку за 2020 рік дійсно закликає до переосмислення людського розвитку через пандемію коронавірусу – не лише тому, що це хороша ідея, а й тому, що від цього може залежати наше виживання. Згідно з цієї доповіддю, до цього часу людство занадто покладалось на викопні енергоносії та лінійні моделі виробництва і споживання задля забезпечення розвитку. Переваги такого підходу часто були недовговічними, а також ставили під загрозу життя й економічне становище людей, які постраждали від погіршення навколишнього середовища.

Багато країн зараз виходять із локдаунів і розмірковують над впровадженням стратегій відновлення економіки. Один із підходів, до застосування якого закликає ПРООН, полягає у здійсненні значних інвестицій у зелену економіку – економічний курс, що передбачає отримання потрійного результату, надаючи рівні переваги соціальному, екологічному і фінансовому секторам. Процес відновлення після пандемії COVID-19 і застосування економічних стимулів надає надзвичайну можливість запровадити новий економічний пакет для підтримки економіки, яка має позитивний вплив на довкілля, а не завдає йому шкоди, водночас дозволяючи створити гідні і кращі робочі місця. Насправді це може бути променем надії, який пробивається через найтемнішу хмару.

ПРООН добре усвідомлює, що якщо після пандемії світ повернеться на свій звичний шлях розвитку, то він може далі рухатись до надзвичайної екологічної ситуації у глобальних масштабах зі значно гіршими подальшими наслідками, ніж ті, які були викликані пандемією COVID-19. Щоб уникнути таких ситуацій ми вважаємо, що усі комплекси заходів із економічного відновлення повинні бути побудовані на принципах зеленої економіки та орієнтовані на ефективніше відновлення.

Доброю новиною є впровадження Урядом України широкого політичного порядку денного, спрямованого на відновлення зусиль у досягненні ЦСР, а також на забезпечення тривалого, інклюзивного і стійкого відновлення після пандемії COVID-19. Вся система ООН в Україні, як окремі агентства, так і всі структури разом, підтримують ці зусилля і продовжуватимуть працювати в цьому напрямі, поки бачення України як екологічної, мирної і процвітаючою країни не буде реалізовано.

Впроваджуючи одну з цих ініціатив, Європейська економічна комісія ООН, ПРООН, ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров'я співпрацюють у рамках спільної програми «Сприяння стратегічному плануванню і фінансуванню сталого розвитку на національному і регіональному рівнях в Україні». В рамках впровадження іншої ініціативи ПРООН розробила і запустила спеціалізовану програму з метою оновлення Європейського зеленого курсу в Україні. «Пакет зеленого відновлення» на суму 1,2 млн дол. США містить, серед іншого, план розблокування приватного зеленого та сталого фінансування. Він також включає аналіз загроз та можливостей для української економіки, пов'язаних з активною участю в Європейському зеленому курсі.

Впроваджуючи ці та багато інших програм, проєктів та ініціатив, ми в ПРООН в Україні будемо продовжувати невпинно співпрацювати з нашими партнерами в міністерствах, нашими колегами в усій системі ООН, представниками громадянського суспільства і наукової спільноти. Наша спільна місія полягає у розробці рішень, які дозволять подолати катастрофічні явища, що викликають розпач, і стимулюватимуть позитивні тенденції, що ставатимуть більш поширеними і виведуть усіх українців із небезпеки й бідності на шлях спільного процвітання.