Фото: ООН в Україні

Тема Міжнародного жіночого дня у 2021 році – «Жіноче лідерство: наближаючись до рівноправного майбутнього у світі в часи пандемії»

Структура ООН Жінки оголосила тему Міжнародного жіночого дня 8 березня 2021 року – «Жіноче лідерство: наближаючись до рівноправного майбутнього у світі в часи пандемії».

Ця тема покликана привернути увагу до величезних зусиль, які жінки та дівчата у всьому світі докладають для побудови більш рівноправного майбутнього та відновлення після пандемії COVID-19.

Пандемія та карантинні обмеження, встановлені для стримування росту захворюваності, по-різному вплинули на жінок та чоловіків. Під час карантину, коли школи й дитячі садки не працювали, на жінок ліг додатковий тягар обов’язків, адже багатьом довелося поєднувати догляд за дітьми, хатні обов’язки з віддаленою роботою. Окрім того, оскільки більшість працівниць супермаркетів та аптек – жінки, під час найсуворішого етапу карантину вони також наражалися на більший ризик зараження.

Жінки також були на передовій боротьби з пандемією, зокрема лікарки й медсестри, доглядальниці, інноваторки та громадcькі активістки.

Більше того, було помічено, що у низці країн, яким вдалося впоралися зі спалахом COVID-19, спричиненим новим коронавірусом, зокрема у Данії, Ефіопії, Ісландії, Німеччині, Новій Зеландії, Словаччині та Фінляндії, на чолі урядів стоять жінки.

Отож, нинішня криза привернула увагу як до важливості внеску, який роблять жінки, так і до непропорційно більшого навантаження, що лягло на їхні плечі.

Оскільки світ починає потроху оговтуватися від пандемії, важливо звернути увагу на створення умов для більш рівноправного майбутнього для жінок, розширюючи їхні права брати участь в ухваленні рішень в усіх сферах життя, забезпечуючи рівну оплату праці, рівномірний розподіл домашніх обов’язків і неоплачуваних обов’язків по догляду за членами сім’ї, поклавши край будь-яким проявам насильства щодо жінок та дівчат, а також забезпечивши медичні послуги, які б відповідали потребам жінок.

В Україні спостерігається прогрес у залученні більшої кількості жінок до процесу ухвалення рішень. За останні 20 років частка жінок в українському парламенті збільшилась, сягнувши 21 % (1 з 5 місць) у 2019 році порівняно з 8 % у 1998 р. Однак, якщо цей процес триватиме такими темпами, Україні не вдасться досягнути ґендерного паритету у парламенті до 2030 року.

Жінки в Україні досі стикаються з несправедливою різницею в рівні зарплат, отримуючи в середньому на 20 % менше за чоловіків. Жінки в Україні виконують більшість неоплачуваних домашніх обов’язків та обов’язків по догляду за членами сім’ї – удвічі більше, ніж чоловіки – що суттєво впливає на їхній вибір освіти та кар'єри.

Як і по всьому світу, в Україні спостерігалося зростання кількості випадків домашнього насильства під час пандемії, причому більшість постраждалих становили жінки. Навіть до кризи, спричиненої спалахом COVID-19, гендерно зумовлене насильство було дуже поширеною проблемою: 2 із 3 жінок зазнали психологічного, фізичного або сексуального насильства в Україні.

Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй переконана, що для відстоювання прав жінок та всебічного посилення потенціалу жіночого лідерства у сферах, які стосуються готовності до пандемії та реагування на неї, важливо враховувати точку зору жінок та дівчат при розробці й реалізації політик і програм у всіх сферах, а також на всіх етапах реагування на пандемію та відновлення після неї.

Додаткова інформація щодо відзначення Міжнародного жіночого дня-2021 з’явиться на веб-сайті ООН Жінки ближче до дати.

Хештеги для використання в соцмережах – #IWD2021 і #InternationalWomensDay.

ПРООН У світі

Ви знаходитесь на ПРООН Україна 
Перейти на ПРООН у світі

А

Азербайджан Албанія Алжир Ангола Аргентина Афганістан

Б

Бангладеш Барбадос Бахрейн Беліз Бенін Білорусь Болівія Боснія і Герцоговина Ботсвана Бразилія Буркіна-Фасо Бурунді Бутан

В

В'єтнам Венесуела Вірменія

Г

Габон Гаїті Гамбія Гана Гаяна Гватемала Гвінея Гвінея-Бісау Гондурас Грузія

Д

Демократична Республіка Конго Джибуті Домініканська Республіка

Е

Еквадор Екваторіальна Гвінея Ерітрея Есватіні Ефіопія

Є

Єгипет Ємен

З

Замбія Зімбабве

І

Індія Індонезія

Й

Йорданія

К

Кабо-Верде Казахстан Камбоджа Камерун Кенія Киргизстан Китай Кіпр Колумбія Коморські острови Корейська Народно-Демократична Республіка Косово Коста-Ріка Кот-д'Івуар Куба Кувейт

Л

Лаоська Народно-Демократична Республіка Лесото Ліберія Ліван Лівія

М

М'янма Маврикій та Сейшельські острови Мавританія Мадагаскар Малаві Малайзія Малі Мальдіви Марокко Мексика Мозамбік Молдова Монголія

Н

Намібія Непал Нігер Нігерія Нікарагуа

П

Пакистан Панама Папуа-Нова Гвінея Парагвай Перу Південна Африка Південний Судан Північна Македонія Програма допомоги палестинському народу

Р

Республіка Ірак Республіка Конго Руанда

С

С'єрра-Леоне Сальвадор Самоа (офіс покриває кілька країн) Сан-Томе і Принсіпі Саудівська Аравія Сенегал Сербія Сирія Сомалі Судан Сурінам

Т

Таджикістан Тайланд Танзанія Тимор-Лешті Тихоокеанський регіон Того Тринідад і Тобаго Туніс Туреччина Туркменістан

У

Уганда Узбекистан Україна Уругвай

Ф

Філіппіни

Ц

Центральноафриканська Республіка

Ч

Чад Чилі Чорногорія

Ш

Шрі-Ланка

Я

Ямайка