Аби посилити роль жінок у політиці та прийнятті рішень, необхідною умовою є рівний доступ до участі та можливостей в політиці для чоловіків і жінок

Фото: Макензі Ноулз-Корсін / ПРООН

В Україні сьогодні проживає приблизно 20 мільйонів жінок – це близько 54% від загальної кількості населення. При цьому частка жінок в органах місцевого самоврядування все ще ледь сягає 30%. Тим не менше, десятки тисяч лідерок щомісяця активно вирішують труднощі у забезпеченні потреб та розвитку своїх громад: у сферах освіти, охорони здоров’я, соціальної політики, безробіття, захисту прав вразливих груп населення, подолання корупції тощо.

Нещодавно в Україні відбулись місцеві вибори, під час яких вперше гендерна квота була обов’язковою і становила 40%, згідно Виборчого кодексу. Чи дотримались політичні партії нововведення, на що це вплинуло, з чим стикнулись кандидатки і новообрані депутатки – читайте у нашій статті, що підсумовує дві нещодавні онлайн-дискусії за участі жінок, які беруть активну участь у політичному і громадському житті.

Які виклики стоять перед жінками після обрання на місцевих виборах

Примусова відмова від мандату

За словами спікерок, підхід партій до формування гендерно збалансованих списків був різним. Деякі партії  залучати жінок, які є ріднею, друзями партійних голів, просто щоб заповнити гендерну квоту в партійному списку. Інші ж відбирали за критеріями професійності, навичок, досвіду в громадській діяльності, популярності серед потенційних виборців тощо.

Поширеним викликом став примус обраних кандидаток писати заяву-відмову від мандату. Аргументували це здебільшого формальністю чи технічністю їхнього номінування, а також браком професійних навиків.

Юлія Костенко здобула перемогу на виборах у 2015 році на Полтавщині та пройшла одразу у три обласні ради, проте молода депутатка змогла пропрацювати лише один рік. Після цього її «попросили» скласти мандат на користь колеги.

За логікою керівництва партії, яке складалося виключно з чоловіків, усі партійці мають здобути досвід попрацювавши в раді, а потім самоусунутись чи позбутись мандату – і дати змогу попрацювати своїм однопартійцям. Але така позиція спостерігалася чомусь лише щодо жінок.

Саме через тиск партії та зневажливе ставлення керівництва вона була змушена покинути депутатство. Лише після тривалої перерви зважилася знову балотуватися на місцевих виборах у 2020 році, проте вже від іншої політичної сили, і продовжила працювати в інтересах своєї громади.

Депутатки, кандидатки і експертки одностайно закликають жінок не відмовлятися від своїх мандатів, а їхнє близьке та професійне оточення – підтримувати обраних кандидаток. Окрім того,  важливо масштабніше розповідати про історії успіху та діяльність політично активних жінок, аби збільшити рівень довіри, заохочення, підтримки серед колег і близьких.

Брак підтримки колег у партії

Майже два роки Юлія Єременко боролася за своє депутатство в Херсонській міській раді та протистояла тиску з боку колег по  партії. Адже після смерті одного з депутатів Юлії належало посісти його місце як наступній кандидатці у партійному списку, проте команда партії була проти: наполегливо переконували її відмовитися від мандату та поступитися місцем чоловікові. Попри це Юлія прагнула працювати на благо своєї громади і була впевнена, що гідна бути депутаткою.

Жінка виборювала своє право на депутатство в судах, у чому їй допомагали колеги, громадські активісти, журналісти. Після численних судових баталій і звернень, вона все ж отримала посвідчення депутатки міської ради влітку 2020 року та балотувалася знову на місцевих виборах восени того ж року. Історія Юлії показує, як вдало  впоратися з перешкодами всередині партії та продовжувати боротися за своє право бути обраною депутаткою. І попри все вірити, що жінки мають право бути частиною політичних процесів та управління громадами.

 

Суспільна думка та невпевненість у власних силах

У вересні 2020 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) на замовлення ПРООН в Україні провів телефонне опитування 2000 респондентів і респонденток з усіх областей України. Виявилося, що для більшості опитаних стать кандидата чи кандидатки не має значення (це позиція 73,7% жінок та 75,3% чоловіків). На думку 27,4%  опитаних, ніщо не заважає жінкам  балотуватися до місцевої ради, а серед основних причин, які заважають жінкам балотуватись, найчастіше називають сімейні обов’язки (17,3%), відсутність коштів на передвиборчу кампанію (12,3%), незначний досвід залучення до місцевої політики (10,5%), невпевненість в власних силах (10,2%). Також 9,9% опитаних вважають, що політика – це чоловічий світ. На запитання “Хто краще керуватиме комунальним підприємством?” 73% респондентів і респонденток відповіли, що це не залежатиме від статі очільника чи очільниці.

Народна депутатка Інна Совсун наголошує на тому, що попри внутрішню політику партії на підтримку жінок і дотримання гендерної рівності деякі жінки самі відмовлялися балотуватися при формуванні списків у її партії у 2020 році. Серед найбільш розповсюджених причин – сумніви у своїх силах (попри об’єктивно високий професійний досвід і рівень) і незгода чоловіків потенційних кандидаток (їх частими побоюваннями є брак часу для виховання дітей і ведення домашнього господарства, а також сприйняття політичної діяльності як загрози для ведення бізнесу і особистої безпеки).

При цьому депутатка Слов’янської міської ради Ольга Алтуніна запевняє, що аналогічні перестороги є і в чоловіків: коли жінки не хочуть, щоб їхні чоловіки йшли у політику. Тому ставлення сім’ї однозначно впливає і на прийняття рішення іти в політику, і на подальшу ефективність.

Щоб уникнути невпевненості у власній професійності у жінок, важливо проводити спеціальні навчання всередині партії. Досвідом про важливі аспекти цього поділилась під час одного із заходів Наталя Коваль, депутатка Хмельницької обласної ради.  Вона також підкреслила актуальність фактору сімейних обов’язків: з її практики цьогоріч на гендерно збалансоване формування списків суттєво вплинула пандемія коронавірусної хвороби COVID-19, адже саме жінки найчастіше залишаються з дітьми вдома на час запровадження карантину.

 

Як же захистити право на владу

Проводити моніторинг ситуації

Старша радниця з юридичних питань Громадянської мережі “Опора” Ольга Коцюруба зазначає, що з оприлюднених ЦВК даних можна простежити тенденцію від’ємної кореляції між кількістю жінок у місцевій раді та розміром населеного пункту або ОТГ,  попри загальне збільшення кількості депутаток. Така закономірність спостерігається, починаючи з 2015 року. Тобто жінки частіше стають депутатками у менших громадах, порівняно з селищним та міським рівнем.

Координаторка руху ЧЕСНО Віта Думанська аналізувала розподіл місць серед чоловіків та жінок, які пройшли у Київську міську раду на виборах 2020 року. Наприклад, у Київраду потрапили 39 жінок, що на 10% більше порівняно з минулими виборами 2015 року. Цього разу 16 жінок пройшли завдяки гендерній квоті та були першими жінками у списку. При цьому на обрання жінок-кандидаток впливав рейтинг самих партій, а також представлення у загальному чи списку округу. Відтак цьогорічні вибори показали недосконалість оновленого Виборчого кодексу. Наприклад, у місті-мільйоннику Києві депутатами і депутатками були обрані кандидати і кандидатками, які отримали менше 300 голосів виборців, а подекуди і 15.

Віта вважає, що для більш рівномірного представлення чоловіків та жінок у раді варто позбутися загального списку від партій та розставляти учасників і учасниць по округах. Оскільки на сьогодні, якщо партія сильніша і має вищий рейтинг, її кандидати і кандидатки перемагають на округах, і в них є шанс потрапити в Київраду.

Реагувати на порушення

Згідно дослідження, проведеного громадською організацією «Ла Страда-Україна», з 2010 по 2018 рр. понад 60% політикинь зазнали порушень своїх прав, а також потерпали від сексуальних домагань і словесних образ.

За даними ОБСЄ, кожна друга жінка в Україні зазнала хоча б одну форму сексуальних домагань, а 2/3 жінок зазнали фізичного, психологічного чи сексуального насильства. Ми звернулися до адвокатки та голови Асоціації жінок-юристок України Христини Кіт із запитанням, якими можуть бути дії жінок у подібних ситуаціях.

Вона запевняє, що у випадку проявів сексизму потрібно подавати позов до суду, зокрема щодо захисту честі, гідності і ділової репутації жінки, адже  така практика існує. Найважливіше — зберігати докази, які допоможуть вирішити справу та задокументувати такі випадки.

Христина переконана, що боротьба буде дієвою, якщо це буде не одноразова заява, а коли жінки звертатимуться щоразу при випадках тиску, залякування, сексизму. Зміни точно відбуватимуться завдяки інформаційному розголосу і формуванню судової практики з питань порушень прав жінок, зокрема у політиці.

За словами Ольги Коцюруби, суди часто трактують недотримання квоти як технічну помилку, а не як порушення прав жінок бути обраними. Експертка навела приклад п’яти рішень судів Одещини, з яких лише в одному випадку апеляційний суд зазначив, що переміщення особи з однієї позиції на іншу в партійному списку на виборах не може трактуватися як технічна помилка в оформленні документів.

Віта Думанська на прикладі списку перших п’ятірок партій до Київської міської ради показала, як деякі політичні партії рівномірно розподілили чоловіків і жінок у кожній п’ятірці, натомість деякі політсили поставили жінок на останні позиції у списку партії. На думку експертки, такі партії не сприймають жінок як повноцінних учасниць політичного процесу.

Віта Думанська, Ольга Коцюруба та Христина Кіт одностайно погодилися, що аби не допускати подібних рішень і не дозволяти партіям чинити тиск на жінок, необхідно формувати партійну культуру з відповідними нормами і цінностями, а також запроваджувати політики, що унеможливлюють тиск, переслідування та порушення прав жінок. Дієвими інструментами забезпечення гендерної рівності у партіях можуть стати гендерний аналіз статутів українських політичних партій та створення гендерно-орієнтованих програм, які будуть доступними для втілення партіями.

 

Наступні кроки

За підсумками місцевих виборів 2020 року в деяких регіонах України у списках новообраних депутатів жінки отримали перевагу. Ольга Алтуніна переконана, що визначальним є відповідальне та якісне представлення себе перед виборцями, окрім практичної діяльності і професіоналізму.

Застосування гендерної квоти – це сигнал для виборців та виборчинь звернути увагу на партію: наскільки для неї є важливими цінності гендерної рівності та інклюзії. Адже масштабування практики посилення участі жінок в місцевій політиці та управлінні місцевими справами є якісним показником цивілізаційного розвитку, що зрештою неодмінно призведе до якісного розвитку громад і відстоювання потреб соціально вразливих груп.

 

Потреби та можливості розвитку

За підсумками третьої онлайн розмови про місцеві вибори і жінок в українській політиці “Я - депутатка: дослідження потреб та можливості для новообраних”, експертки Олена Єна, Леся Ганджа та Надія Бабинська обговорили особливі моменти жіночого депутатства, а саме: як, де, коли, у кого вчитись для досягнення успіху. Надія Бабинська представила результати спеціально здійсненого дослідження, яке було проведене шляхом інтерв'ю в різних регіонах України у 2020 році, та стосується національного та міжнародного досвіду участі жінок у політиці, розкриває кращі практики залучення жінок в політичну діяльність та основні виклики, запити та потреби депутаток.

Забезпечення гендерної рівності у політиці та зміцнення мережі успішних політично і громадсько активних жінок є з одним із пріоритетів діяльності ПРООН в Україні. В рамках проєкту «Посилання ролі жінок у політиці та прийнятті рішень на місцевому рівні» , який впроваджується за підтримки Уряду Норвегії до липня 2021 року, буде забезпечено:

●       навчання для політично і громадсько активних жінок задля  збільшення їхньої ефективності та  посилення  участі в політичних процесах;

●       розвиток спільноти жінок-однодумиць для обміну досвідом, порадами, контактами, інформацією;

●       інформаційну кампанію для зміни поведінки професійного і близького оточення жінок, яке підтримує їх у політичній і громадській активності.

У рамках цього проєкту ПРООН запрошує долучитися новообраних депутаток із Закарпатської, Миколаївської, Хмельницької та Херсонської областей до комплексної навчальної програми – Майстерні політичної участі «Я – депутатка», кінцевою метою якої є якісне й ефективне представлення інтересів своєї  громади в місцевій раді. Програма складається із трьох дводенних навчальних сесій, міжсесійних завдань, практичних кейсів. Більше того, завдяки участі у програмі політикині матимуть можливість поспілкуватись з лідерками, отримати знання та поради від найкращих експертів та експерток в сфері діяльності ОМС, бюджету, земельних питань, гендерної політики, комунікацій, юридичного захисту жінок, самопрезентації, публічних виступів та багато іншого. Навчання відбуватиметься офлайн впродовж березня-квітня 2021 року. Для того, щоб взяти участь, подайте свою заявку до 22 січня 2021 року за посиланням.

 

▪️ На місцевих виборах восени 2020 року жінки склали 43% від загальної кількості кандидатів;

▪️ 82% українців підтримують намір жінок йти в політику, і 60% вважають, що жінки мають відповідні знання та навички;

▪️ Вибір до місцевої ради для 74% українців не залежить від статі кандидатів і кандидаток;

▪️50% українців погоджуються, що в Україні сьогодні бракує партії, яка б представляла інтереси жінок, і жінки недостатньо представлені в уряді, Верховній Раді та місцевій владі.

Авторка: Надія Чорна-Бохняк

Редакція: Тетяна Кононенко, Анна Мисишин, ПРООН в Україні

Icon of SDG 05 Icon of SDG 16

ПРООН У світі

Ви знаходитесь на ПРООН Україна 
Перейти на ПРООН у світі

А

Азербайджан Албанія Алжир Ангола Аргентина Афганістан

Б

Бангладеш Барбадос Бахрейн Беліз Бенін Білорусь Болівія Боснія і Герцоговина Ботсвана Бразилія Буркіна-Фасо Бурунді Бутан

В

В'єтнам Венесуела Вірменія

Г

Габон Гаїті Гамбія Гана Гаяна Гватемала Гвінея Гвінея-Бісау Гондурас Грузія

Д

Демократична Республіка Конго Джибуті Домініканська Республіка

Е

Еквадор Екваторіальна Гвінея Ерітрея Есватіні Ефіопія

Є

Єгипет Ємен

З

Замбія Зімбабве

І

Індія Індонезія

Й

Йорданія

К

Кабо-Верде Казахстан Камбоджа Камерун Кенія Киргизстан Китай Кіпр Колумбія Коморські острови Корейська Народно-Демократична Республіка Косово Коста-Ріка Кот-д'Івуар Куба Кувейт

Л

Лаоська Народно-Демократична Республіка Лесото Ліберія Ліван Лівія

М

М'янма Маврикій та Сейшельські острови Мавританія Мадагаскар Малаві Малайзія Малі Мальдіви Марокко Мексика Мозамбік Молдова Монголія

Н

Намібія Непал Нігер Нігерія Нікарагуа

П

Пакистан Панама Папуа-Нова Гвінея Парагвай Перу Південна Африка Південний Судан Північна Македонія Програма допомоги палестинському народу

Р

Республіка Ірак Республіка Конго Руанда

С

С'єрра-Леоне Сальвадор Самоа (офіс покриває кілька країн) Сан-Томе і Принсіпі Саудівська Аравія Сенегал Сербія Сирія Сомалі Судан Сурінам

Т

Таджикістан Тайланд Танзанія Тимор-Лешті Тихоокеанський регіон Того Тринідад і Тобаго Туніс Туреччина Туркменістан

У

Уганда Узбекистан Україна Уругвай

Ф

Філіппіни

Ц

Центральноафриканська Республіка

Ч

Чад Чилі Чорногорія

Ш

Шрі-Ланка

Я

Ямайка