Зміни в українських громадах – в їхніх руках: Історії учасниць майстерні “Я - депутатка”

8 September 2021

Ілюстрація Олександра Грєхова. Створено в рамках спецпроєкту ПРООН в Україні спільно з The Ukrainians, присвяченому історіям політикинь з українських громад

Майстерня політичної участі «Я – депутатка» – одна зі спектру активностей, що реалізовувались ПРООН в Україні впродовж серпня 2020 – жовтня 2021 в рамках проєкту «Посилення ролі жінок у політиці та прийнятті рішень на місцевому рівні» за фінансової підтримки Уряду Норвегії.

Хоча навчання вже позаду, ми продовжуємо спілкуватися з учасницями і сьогодні хочемо поділитись історіями десяти захоплюючих лідерок. У партнерстві з проєктом “Жінки — це 50% успіху України” було створено серію інтерв’ю з депутатками місцевих рад – щоб ближче познайомитись з ініціаторками трансформацій в українських громадах та дослідити їхні життєві принципи.

Поговорили з місцевими лідерками не лише про зародження та розвиток їхньої політичної кар’єри, а й про ключові виклики й досягнення, що дають азарт рухатись далі. Не оминули також тему стереотипів та упереджень щодо ролі жінок у політиці: учасниці розповіли про власний досвід і підкреслили важливість підтримки близьких. А ще в цих інтерв’ю чимало про значення навчання, особливості виборчих кампаній і головне – як, попри невдачі й розчарування, продовжувати відстоювати власні цілі і діяти задля блага громад.

Обирайте матеріал, який зацікавив найбільше, і надихайтесь на зміни!

Вікторія Доценко,

депутатка Березнегуватської селищної ради Миколаївської області

“Колеги називають мене невгамовною оптимісткою, бо я завжди налаштована на позитив. Ми, фермери, знаємо, що буває погано. У нас зона ризикованого землеробства – може три роки бути неврожай, але це не означає, що я все покину і перестану сіяти: треба продовжувати робити свою роботу, створювати умови, мінімізувати негатив. І на четвертий, п’ятий рік такої системної роботи я зберу прекрасний урожай. Я таку проєкцію роблю і на громаду: нічого страшного, що якийсь час у нас нічого не виходить. Головне – не припиняти сіяти, і тоді ми неодмінно зберемо свій урожай”.

Читайте далі: Вікторія Доценко: «Я не можу терпіти, коли керують невігласи»

Людмила Погрібна,

секретарка ради Музиківської сільської ОТГ Херсонської області

“У мене величезна підтримка і від чоловіка, і від моїх батьків. Вся родина і депутатствує зі мною, і секретарює. Колись до нас приїжджала волонтерка Корпусу миру вчити нашу молодь англійської. Я її поселила у моїх бабусі й дідуся, яким за 80 років. Бабуся ніколи не вчила англійську, а Ешлі не знала української, але бабуся сказала: “не хвилюйся”. І вони прекрасно знаходили спільну мову. Громада – це в нас такий сімейний підряд: якщо треба допомогти, усі мої – поруч”.

Читайте далі: Людмила Погрібна: «У нас єдина партія – Музиківка»

Параскева Джуманіязова,

депутатка Новокаховської міської ради

“Робота на окрузі, депутатські комісії, сесії… Усе це забирає час. І до цього жінки готові. Але часто з цим не згодні їхні партнери. Чоловікам важко змиритися з тим, що жінка не буває вдома, що вона не виконує якусь «жіночу роботу», бо час, який жінка може приділити господарству, забрали виборці чи проблеми на окрузі”.

Читайте далі: Параскева Джуманіязова: «Ніколи б не повірила, якби мені сказали, що піду у політику»

Юлія Гаврилюк,

голова осередку партії «Батьківщина» у Новій Каховці, депутатка Каховської районної ради, приватна підприємиця

“Для мене найважче дався урок, що чоловіки, які конкурують з тобою, починають навіть не з приниження, а зі знецінення твого досвіду, мовляв: «Та що ти можеш?» Ніби жінка завжди винна. Зробила – винна, не зробила – теж винна. Тебе ніби заганяють в кут, де ти маєш виправдовуватися. При цьому ти бачиш зовсім інші підходи у їхньому ставленні до інших чоловіків: він лише спробував – а вже молодець. Ти ж – це інше, тобі треба постійно щось доводити, що ти теж можеш, що ти гідна… І от важливо не дати себе загнати в цей кут”.

Читайте далі: Юлія Гаврилюк: «Мене не сприймали, доки я не почала говорити «чоловічою» мовою»

 

Ірина Бульгак,

депутатка Скадовської міської ради

“Я бачу, що коли жінка починає виходити на перші ролі, до неї ставляться упереджено. Часто від чоловіків можна почути: «Ми вже вирішили, ой, а що ми тобі не сказали?». Але, знаєте, така ситуація не лише у політиці. На щастя, в моєму оточенні багато чоловіків, які ставляться до жінок як до рівних. Тому коли мені в ситуації, де треба прийняти складне рішення по суті, раптом кажуть «сонечко» чи щось подібне – я такого не сприймаю”.

Читайте далі: Ірина Бульгак: «Образливо, коли кажуть, що жінок беруть в партію суто через квоту»

Ольга Андрєєва,

депутатка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області,

інженерка атомної станції, керівниця ОСББ

“Розуміла, що один у полі не воїн, тож зібрала команду. Я стала головою ОСББ. Однак місцевій владі це не було потрібно. Нас почали саботувати. Спочатку у будинку вимкнули ліфти. На хвилиночку, у нас 14 поверхів. До того ж живе людина з інвалідністю, яка просто не може нікуди вийти із квартири. Я думала, люди мне четвертують з моїм ОСББ. Але вони повірили мені. Ми зібрали гроші, зробили експертизу та самі запустили ліфти”.

Читайте далі: Ольга Андрєєва: «Я думала, люди мене четвертують, а вони повірили мені»

Тетяна П’ятницька,

депутатка Хмельницької обласної ради, лікарка-онколог

“Я єдина лікарка у своїй партії, тому мені хочеться допомогти усім. Але, звісно, хочу зробити зміни саме в медичній сфері. У нас занепав профілактичний напрямок медицини. Раніше було багато програм, де вузькі спеціалісти їздили у села, проводили безоплатні консультації, скринінги. Зараз я бачу ріст онкологічних захворювань, саме тому, що немає програм із раннього виявлення хвороби. Мені б хотілося це виправити і повернути попередні практики, щоб скринінгові програми таки працювали і охоплювали маленькі громади”.

Читайте далі: Тетяна П’ятницька: «Гендерна квота зіграла на мою користь»

Наталія Шітив,

депутатка Ясінянської ОТГ Закарпатської області, власниця туристичного бізнесу

“Я не сидітиму склавши руки, а напишу заяву і залишу мандат, якщо не зможу змінювати своє ОТГ. Бо нечесно з одних підприємців «знімати сорочку», а іншим дозволяти спокійно працювати «начорно», бо вони колишні депутати, чиновники, їхні діти чи друзі. Якщо ми хочемо гарне місто для себе і своїх дітей, то нам для нього потрібні кошти, і сплачувати їх до бюджету ми маємо за єдиними правилами”.

Читайте далі: Наталія Шітив: «Якщо влада не допомагає, то треба самій ставати владою»

Віра Глушко,

депутатка Іршавської міської ради Закарпатської області, вчителька

“У міській раді всі мої співрозмовники говорять про кошти і їх брак, а я постійно запитую, коли будемо говорити про соціально-економічний розвиток. Нема грошей? Ні, є, їх можна виграти. Я знаю, що є безліч грантових та інвестиційних програм, технічної підтримки, усіляких можливостей, але треба вчитись писати проєкти, хотіти змін і дуже багато працювати”.

Читайте далі: Віра Глушко: «Гроші для змін завжди є, але треба докласти зусиль, щоб їх отримати»

Світлана Федорчук,

секретарка Славутської міської ради Хмельницької області

“Чомусь у нас, найчастіше, більшість перемог вважають заслугами голів громад чи виконкому. І зовсім забувають про те, що депутати – це теж потужна сила, і що вони роблять дуже багато. Але спочатку самі депутати мають зрозуміти, що сила вони тільки тоді, коли об’єднуються, і коли у пріоритеті у них громада, а не власні амбіції”.

Читайте далі: Світлана Федорчук: «Я хочу, щоб люди зрозуміли цінність депутатської роботи»