Фото: Роман Лисовський

Київ, 27 травня 2019 р. – 36,4 % громадян України готові долучитися до боротьби з корупцією, згідно з результатами загальнонаціонального дослідження 2018 року. Перешкодами для участі у антикорупційних ініціативах є зневіра у можливості досягнення позитивних змін (71,8 % респондентів), відсутність гарантій захисту особистої безпеки антикорупціонерів (70,9 %), недовіра до владних структур у боротьбі з корупцією (стримує 68,3 % громадян) та відсутність інформації про громадські заходи, спрямовані на подолання корупції (2/3 опитаних).

24 громадські активісти та активістки, а також 24 представники та представниці молодіжних організацій з 18 областей України опановували інноваційні методи подолання корупції та обговорили, як творити позитивні зміни і впливати на владу (в тому числі шляхом взаємодії з нею), покращувати якість вироблення публічної політики, а також розбудовувати співпрацю зі своєю громадою. Всі ці теми увійшли до програми антикорупційних шкіл, що відбулися 21-24 травня у м. Глібівка на Київщині.

«Антикорупційна реформа залишається нагальною для українського суспільства, як доводять соціологічні дослідження. У законі «Про запобігання корупції» закладено нові методи боротьби з корупцією й моніторингу дій держслужбовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування. Громадськість отримала важелі впливу, адже тепер можливо відслідковувати потенційні корупційні ризики, наприклад, щодо конфлікту інтересів, зокрема, завдяки системі е-декларування держслужбовців», – зазначила  Гюнель Бабакішієва, експертка з антикорупційної політики Центру політичних студій та аналітики «Ейдос».

Активісти також навчалися працювати з інформацією від публічних розпорядників, реєстрами та базами даних, а також дізналися про інструменти місцевої демократії.

«Відкриті дані допомагають контролювати владу і дають «зачіпки» для журналістських розслідувань. Наприклад, завдяки відкритим реєстрам можна відслідкувати, яка компанія ремонтує дороги у вашому місті, чи не завищена вартість цього ремонту, і навіть, хто є власником фірми. Слід лише знати, де шукати!», – поділився Антон Столяров, журналіст-розслідувач групи антикорупційних та інформаційних проектів «Bihus.Info».

Учасники антикорупційних шкіл також опанували ефективні комунікаційні підходи для поширення серед однолітків цінностей доброчесності, порядності та прозорості через соціальні мережі та медіа.

«Для подолання корупції надзвичайно важливо формувати культуру несприйняття корупції в Україні. А для цього слід розуміти інструменти антикорупційної діяльності та відслідковувати ключові тренди, поширювати принципи прозорості та підзвітності, шукати доступні ресурси для відстоювання інтересів та втілення ідей, грамотно комунікувати з різними цільовими аудиторіями. Молодь може й повинна бути однією з рушійних сил антикорупційного руху», – наголосила учасниця школи Тетяна Сушко, журналістка-фрілансер.

На думку Тараса Репецького, Голови правління «Інституту суспільних ініціатив», проведення  антикорупційних шкіл є вкрай важливим для побудови громадянського суспільства, яке не толерує корупцію й поширює інструменти боротьби з цим явищем через освітню й адвокаційну діяльність.

«Саме молодь здатна впроваджувати прозорість, відкритість та інклюзивність у формуванні політики в місцевих громадах. Розуміння антикорупційних інструментів допоможе у побудові демократичних інклюзивних інституцій», – зауважив громадський активіст.

Антикорупційні школи для громадських активістів та молоді організовані у рамках партнерства між проектом ПРООН «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні», проектом «ВзаємоДія» Агентства США з міжнародного розвитку та Міжнародним фондом «Відродження».

Anti-Corruption Schools for Civic Activists, May 21-24, 2019

Icon of SDG 16 Icon of SDG 17

ПРООН У світі

А

Азербайджан Албанія Алжир Ангола Аргентина Афганістан

Б

Бангладеш Барбадос Бахрейн Беліз Бенін Білорусь Болівія Боснія і Герцоговина Ботсвана Бразилія Буркіна-Фасо Бурунді Бутан

В

В'єтнам Венесуела Вірменія

Г

Габон Гаїті Гамбія Гана Гаяна Гватемала Гвінея Гвінея-Бісау Гондурас Грузія

Д

Демократична Республіка Конго Джибуті Домініканська Республіка

Е

Еквадор Екваторіальна Гвінея Ерітрея Есватіні Ефіопія

Є

Єгипет Ємен

З

Замбія Зімбабве

І

Індія Індонезія

Й

Йорданія

К

Кабо-Верде Казахстан Камбоджа Камерун Кенія Киргизстан Китай Кіпр Колумбія Коморські острови Корейська Народно-Демократична Республіка Косово Коста-Ріка Кот-д'Івуар Куба Кувейт

Л

Лаоська Народно-Демократична Республіка Лесото Ліберія Ліван Лівія

М

М'янма Маврикій та Сейшельські острови Мавританія Мадагаскар Малаві Малайзія Малі Мальдіви Марокко Мексика Мозамбік Молдова Монголія

Н

Намібія Непал Нігер Нігерія Нікарагуа

О

Об'єднані Арабські Емірати

П

Пакистан Панама Папуа-Нова Гвінея Парагвай Перу Південна Африка Південний Судан Північна Македонія Програма допомоги палестинському народу

Р

Республіка Ірак Республіка Конго Російська Федерація Руанда

С

С'єрра-Леоне Сальвадор Самоа (офіс покриває кілька країн) Сан-Томе і Принсіпі Саудівська Аравія Сенегал Сербія Сирія Сомалі Судан Сурінам

Т

Таджикістан Тайланд Танзанія Тимор-Лешті Тихоокеанський регіон Того Тринідад і Тобаго Туніс Туреччина Туркменістан

У

Уганда Узбекистан Україна Уругвай

Ф

Філіппіни

Х

Хорватія

Ц

Центральноафриканська Республіка

Ч

Чад Чилі Чорногорія

Ш

Шрі-Ланка

Я

Ямайка