Як писати про кліматичну кризу, щоб було страшно не лише активістам.

Судячи з френдстрічки, експресивний виступ активістки Ґрети Тунберґ на кліматичному саміті зміг привернути увагу українського суспільства до проблеми, яку в ООН називають найбільшою загрозою століття. Все серйозно: людство має одинадцять років, аби зупинити цей згубний процес. Вдасться це чи ні, значною мірою залежить від нашої поінформованості та адекватного сприйняття. А отже, від того, чи писатимуть про це ЗМІ. Щоб писати про зміни клімату якісно, не обов’язково бути експертом. Для цього потрібні три передумови. По-перше, контекст розуміння загальної ситуації та знання основних понять. По-друге, джерела якісної і достовірної інформації. По-третє, фахівці, що знаються на темі.

 Контекст

Щоб висвітлювати зміну клімату, не обов’язково писати саме про зміну клімату. Енергоефективні технології у промисловості, бізнесі чи приватному користуванні теж її стосуються. А що головним джерелом викидів парникових газів, а отже, й ключовим чинником, що впливає на клімат, є енергетична галузь, то й теми економії вугілля, нафти і газу, ефективнішого використання енергетичних ресурсів та переходу до відновлюваних джерел енергії — це про зміну клімату.  Можна писати про пасивні будинки, затоплення шахт підземними водами на сході України, опустелювання на півдні як загрозу сільському господарству, і навіть про біогазові установки, що працюють на курячому посліді — це все також про зміну клімату.

Можна виділити декілька ключових сфер, що тісно пов’язані з нашою темою. Саме вони у фокусі цьогорічної Асамблеї ООН на найвищому рівні з питань зміни клімату:

Пом’якшення наслідків зміни клімату, або підвищення рівня амбітності зобов’язання країн — найбільших емітентів парникових газів. Прикладів матеріалів у цьому напрямі є багато: від критики встановлених дедлайнів відмови від вугілля, заяви про обмеження викидів у конкретному секторі (наприклад, транспортному) до встановлення мети досягнення кліматичної нейтральності у різних країнах світу.

Мобілізація молоді. Цей напрям охоплює новини та репортажі про Ґрету Тунберґ, 16-річну активістку зі Швеції, яка піднімає мільйони активістів по всьому світу на акції Fridays for Future («П’ятниці для майбутнього) — цей рух є й в Україні.

Перетворення системи енергопостачання. Стимулювання використання відновлюваних джерел енергії, підвищення енергоефективності, збереження енергії, забезпечення доступу та інновації — усе, що сприяє скороченню викидів парникових газів.

Промисловість, особливо шляхи її адаптації до нових кліматичних викликів, скорочення так званої «вуглецевої ємності» продукції та зменшення впливу на клімат.

Інфраструктура та міста. Матеріали про будівлі з низьким рівнем викидів, чистий транспорт та інші дії на місцевому рівні.

Сталість та адаптація. Як інтегрувати кліматичні ризики в процес прийняття рішень у державному та приватному секторі. Це пов’язано із постачанням продовольства, води та зайнятістю, а також запобіганням стихійним лихам і можливістю швидкого відновлення після них.

Спосіб життя, дружній до клімату. Це історії про те, як наші харчові, транспортні, побутові та інші звички можуть мати менший вуглецевий слід. Важливо підкріплювати такі матеріали фактами з досліджень міжнародних організацій і наукових видань (Nature, Science, Science Advances) та перевіряти трактування досліджень у науковців.

 Терміни

Замість «глобального потепління» краще вживати термін «зміна клімату». Адже «глобальне потепління» подекуди розуміють буквально: мовляв, у світі стає тепліше. Водночас наслідками кліматичної зміни є також торнадо, буревії, надмірні опади тощо. В Україні, наприклад, почастішали пилові бурі, а крупинки граду стали більшими.  Крім того, дедалі більша частина колишнього степу на півдні країни перетворюється на пустелю — це велика проблема для аграріїв.

Інший, сучасніший варіант заміни звичного «глобального потепління» у заголовках — кліматична криза. Нещодавно Генсек ООН назвав це явище «надзвичайною кліматичною ситуацією».

Декаплінг (decoupling англійською) означає розмежування. Упродовж останніх десятиліть економічне зростання супроводжувалось зростанням викидів речовин-забруднювачів і парникових газів. Розрив між економічним зростанням та обсягом викидів називають декаплінгом. До речі, останні декілька років в Україні викиди парникових газів скорочувались, а ВВП — зростав.

Варто також розрізняти парникові гази (випари води, вуглекислий газ СО2, метан СН4, закис азоту N2O та гідрофторвуглецеві та перфторвуглецеві сполуки, гексафлорид сірки SF6) та гази-забруднювачі атмосферного повітря (оксиди сірки, азоту, пил, дрібнодисперсні частки тощо). Перші передусім нагрівають атмосферу,  другі — шкодять нашому здоров’ю.

Декарбонізація (найчастіше зустрічається у контексті енергетики) — скорочення викидів парникових газів, зокрема двоокису вуглецю, на одиницю виробленої енергії чи продукції. Енергія, отримана з нафти та вугілля, дає величезні викиди вуглецю. Для прикладу, в Європейському Союзі показник викидів СО2 на 1 кіловат-годину виробленої електроенергії становить біля 300 грамів. Заміна цих енергоносіїв на чисті й відновлювальні джерела (сонце, вітер, воду) сприяє декарбонізації і енергетики, і економіки в цілому.

Політичну та законодавчу основу кліматичної політики в Україні становлять:

Паризька угоданайважливіша міжнародна кліматична угода під егідою Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату. Хоча більшість ЗМІ ще, мабуть, асоціюють міжнародну кліматичну політику України з Кіотським протоколом, чинним до 2020 року На відміну від Кіотського протоколу, Паризька угода передбачає, що всі країни, незалежно від ступеня свого розвитку, повинні взяти на себе зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів. Головна мета угоди – утримати зростання середньої глобальної температури на рівні +2°С від доіндустріальних рівнів і спрямувати зусилля на обмеження зростання до +1,5°С. Україна ратифікувала Паризьку угоду в числі перших і досі зберігає лідерські позиції у її впровадженні на законодавчому рівні.

Концепція реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року та План заходів щодо її втілення. Концепція написана у дусі Паризької угоди. Це перший національний стратегічний документ у сфері боротьби зі зміною клімату. Він про те, як підвищити спроможність до формування національної кліматичної політики та поступового переходу до низьковуглецевого розвитку. План заходів — своєрідна шпаргалка для ЗМІ про те, які закони та заходи повинні бути ухвалені на національному рівні, коли це має статися і хто за це відповідає.

Стратегія низьковуглецевого розвитку України до 2050 року, розроблена відповідно до Паризької угоди. Це документ про те, як секторам економіки України перейти до «зелених» технологій та зменшити свій вплив на клімат, при цьому втримавши конкурентоспроможність. Стратегія містить різні сценарії економічного розвитку та враховує особливості країни.

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом передбачає запровадження в Україні механізму обліку парникових газів, співставний з тим, що діє в країнах ЄС. На сьогодні другого читання очікує законопроект «Про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів», який дозволить виконати це зобов’язання і в майбутньому запровадити в Україні інструмент торгівлі квотами на викиди. 

Джерела

Організації, які можуть бути джерелами інформації для матеріалів про зміну клімату:

Міністерство енергетики та захисту довкілля (об’єднане) – ключовий орган влади, відповідальний за кліматичну політику. Розробляє стратегії, плани та законопроекти у цій сфері, а також готує звітність про викиди парникових газів (кадастр) до Секретаріату Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату.

Центр екологічних ініціатив «Екодія» — громадська організація, яка працює з питаннями енергоефективності, відновлюваної енергетики та протидії зміні клімату. Окрім громадянського активізму, організація займається дослідженнями наслідків зміни клімату для України, трансформацією вугільних регіонів і часто робить переклади аналітичних матеріалів по темі від інших організацій.

Українська кліматична мережа – асоціація неурядових екологічних організацій, які займаються проблемами зміни клімату. Якщо потрібно дізнатися консолідовану позицію громадських організацій на противагу державній у ході міжнародних кліматичних переговорів, звертайтеся до експертів мережі.

Програма розвитку ООН в Україні серед багатьох інших глобальних проблем займається захистом довкілля. Зараз ПРООН разом із Європейським Союзом втілює проєкти EU4Climate та «Об’єднання співвласників будинків для впровадження сталих енергоефективних рішень» (HOUSES)».

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) займається продовольчою безпекою, адаптацією до зміни клімату й пом’якшенням її наслідків, зокрема для сільського господарства.

Німецький фонд Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) втілює в Україні низку проектів, спрямованих на енергоефективність.

Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля серед напрямів роботи має клімат та енергетику.

Представництво Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні працює з темами сталого розвитку, екологічного руху тощо.

Інформацію про зміну клімату можна отримати на міжнародних конференціях та інших заходах. Серед них Конференції ООН зі зміни клімату (зустрічі сторін рамкової конвенції ООН зі зміни клімату), які відбуваються щорічно ближче до кінця року; «Берлінський енергетичний діалог» (Berlin Energy Transition Dialogue); «Світовий саміт лідерів у галузі енергетики» (World Energy Leaders’ Summit), який відбувся у вересні 2019 року в Об’єднаних Арабських Еміратах. Заходи на рівні ООН заздалегідь оголошують акредитацію для ЗМІ, однак на них потрапити можна також через Українську кліматичну мережу або з урядовою делегацією (через пресслужбу Мінекоенерго).

Варто звертатись до особистих історій. Чудовий приклад – матеріал «Текстів» «Від підвалу – до станції: як активісти самотужки відкрили найбільший пункт сортування сміття в Києві» про першу в Україні сортувальну станцію.

Матеріал базується на конспекті навчального тренінгу Школи екологічної журналістики ПРООН. Школа екологічної журналістики започаткована в рамках реалізації Проекту «Підтримка Парламенту України з питань сталої енергетики та охорони довкілля», що впроваджується Програмою розвитку ООН за фінансової підтримки Швеції. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам і не обов’язково відображають погляди ООН, ПРООН, держав-членів ООН, зокрема Швеції. 

Головна ілюстрація teenvogue.com

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.